AmorDelCelKatia

Объявление

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » AmorDelCelKatia » Интересное и поучительное » ¤Истории, загадки, рассказы и сказки¤


¤Истории, загадки, рассказы и сказки¤

Сообщений 31 страница 49 из 49

31

Пушкин А.С.

СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ

Негде, в тридевятом царстве,

В тридесятом государстве,

Жил-был славный царь Дадон.

С молоду был грозен он

И соседям то и дело

Наносил обиды смело;

Но под старость захотел

Отдохнуть от ратных дел
И покой себе устроить.
Тут соседи беспокоить
Стали старого царя,
Страшный вред ему творя.
Чтоб концы своих владений
Охранять от нападений,
Должен был он содержать
Многочисленную рать.
Воеводы не дремали,
Но никак не успевали.
Ждут бывало с юга, - глядь, -
Ан с востока лезет рать!
Справят здесь, - лихие гости
Идут от моря. Со злости
Инда плакал царь Дадон,
Инда забывал и сон.
Что и жизнь в такой тревоге!
Вот он с просьбой о помоге
Обратился к мудрецу,
Звездочету и скопцу.
Шлет за ним гонца с поклоном.

   Вот мудрец перед Дадоном

Стал и вынул из мешка

Золотого петушка.

"Посади ты эту птицу, -

Молвил он царю, - на спицу;

Петушок мой золотой

Будет верный сторож твой:

Коль кругом всё будет мирно,

Так сидеть он будет смирно;
Но лишь чуть со стороны
Ожидать тебе войны,
Иль набега силы бранной,
Иль другой беды незванной,
Вмиг тогда мой петушок
Приподымет гребешок,
Закричит и встрепенется
И в то место обернется".
Царь скопца благодарит,
Горы золота сулит.
"За такое одолженье, -
Говорит он в восхищеньи, -
Волю первую твою
Я исполню, как мою".

   Петушок с высокой спицы
Стал стеречь его границы.
Чуть опасность где видна,
Верный сторож как со сна
Шевельнется, встрепенется,
К той сторонке обернется
И кричит: "Кири-ку-ку.
Царствуй, лежа на боку!"
И соседи присмирели,
Воевать уже не смели:
Таковой им царь Дадон
Дал отпор со всех сторон!

   Год, другой, проходит мирно;

Петушок сидит всё смирно.

Вот однажды царь Дадон

Страшным шумом пробужден:

"Царь ты наш! отец народа! -

Возглашает воевода: -

Государь! проснись! беда!"

- "Что такое, господа?-
Говорит Дадон, зевая: -
А?.... Кто там?... беда какая?"
Воевода говорит:
"Петушок опять кричит;
Страх и шум во всей столице".
Царь к окошку, - ан на спице,
Видит, бьется петушок,
Обратившись на восток.
Медлить нечего: "Скорее!
Люди, на конь! Эй, живее!"
Царь к востоку войско шлет
Старший сын его ведет.
Петушок угомонился,
Шум утих, и царь забылся.

   Вот проходит восемь дней,
А от войска нет вестей:
Было ль, не было ль сраженья, -
Нет Дадону донесенья.
Петушок кричит опять.
Кличет царь другую рать;
Сына он теперь меньшого
Шлет на выручку большого.
Петушок опять утих.
Снова вести нет от них!
Снова восемь дней проходят;
Люди в страхе дни проводят;
Петушок кричит опять;
Царь скликает третью рать
И ведет ее к востоку, -
Сам не зная, быть ли проку.

   Войска идут день и ночь;
Им становится не в мочь.
Ни побоища, ни стана,
Ни надгробного кургана
Не встречает царь Дадон.
"Что за чудо?" - мыслит он.
Вот осьмой уж день проходит,
Войско в горы царь приводит,
И промеж высоких гор
Видит шелковый шатёр.
Всё в безмолвии чудесном
Вкруг шатра; в ущельи тесном
Рать побитая лежит.
Царь Дадон к шатру спешит.......
Что за страшная картина!
Перед ним его два сына;
Без шеломов и без лат
Оба мертвые лежат,
Меч вонзивши друг во друга.
Бродят кони их средь луга,
По притоптанной траве,
По кровавой мураве......
Царь завыл: "Ох дети, дети!
Горе мне! попались в сети
Оба наши сокола!
Горе! смерть моя пришла".
Все завыли за Дадоном,
Застонала тяжким стоном
Глубь долин, и сердце гор
Потряслося. Вдруг шатёр
Распахнулся... и девица,
Шамаханская царица,
Вся сияя как заря,
Тихо встретила царя.
Как пред солнцем птица ночи,
Царь умолк, ей глядя в очи,
И забыл он перед ней
Смерть обоих сыновей.
И она перед Дадоном
Улыбнулась - и с поклоном
Его за руку взяла
И в шатер свой увела.
Там за стол его сажала,
Всяким яством угощала;
Уложила отдыхать
На парчевую кровать.
И потом, неделю ровно, -
Покорясь ей безусловно, -
Околдован, восхищён,
Пировал у ней Дадон.

   Наконец и в путь обратный
Со своею силой ратной
И с девицей молодой
Царь отправился домой.
Перед ним молва бежала,
Быль и небыль разглашала.
Под столицей, близ ворот
С шумом встретил их народ, -
Все бегут за колесницей,
За Дадоном и царицей;
Всех приветствует Дадон.....
Вдруг в толпе увидел он,
В сарачинской шапке белой,
Весь как лебедь поседелый,
Старый друг его, скопец.
"А, здорово, мой отец, -
Молвил царь ему, - что скажешь
Подь поближе! Что прикажешь?"
- "Царь! - ответствует мудрец, -
Разочтемся наконец.
Помнишь? за мою услугу
Обещался мне, как другу,
Волю первую мою
Ты исполнить как свою.
Подари ж ты мне девицу,
Шамаханскую царицу." -
Крайне царь был изумлён.
"Что ты? - старцу молвил он: -
Или бес в тебя ввернулся?
Или ты с ума рехнулся?
Что ты в голову забрал?
Я конечно обещал,
Но всему же есть граница!
И зачем тебе девица?
Полно, знаешь ли кто я?
Попроси ты от меня
Хоть казну, хоть чин боярской,
Хоть коня с конюшни царской,
Хоть пол-царства моего!"
- "Не хочу я ничего!
Подари ты мне девицу,
Шамаханскую царицу." -
Говорит мудрец в ответ. -
Плюнул царь: "Так лих же: нет!
Ничего ты не получишь.
Сам себя ты, грешник, мучишь;
Убирайся, цел пока!
Оттащите старика!"
Старичок хотел заспорить,
Но с иным накладно вздорить;
Царь хватил его жезлом
По лбу; тот упал ничком,
Да и дух вон. - Вся столица
Содрогнулась; а девица -
Хи-хи-хи! да ха-ха-ха!
Не боится знать греха.
Царь, хоть был встревожен сильно,
Усмехнулся ей умильно.
Вот - въезжает в город он;
Вдруг раздался легкой звон,
И в глазах у всей столицы
Петушок спорхнул со спицы;
К колеснице полетел
И царю на темя сел,
Встрепенулся, клюнул в темя
И взвился... и в то же время
С колесницы пал Дадон!
Охнул раз, - и умер он.
А царица вдруг пропала,
Будто вовсе не бывало.
Сказка ложь, да в ней намек!
Добрым молодцам урок.

0

32

Пушкин А.С.

СКАЗКА О ПОПЕ И О РАБОТНИКЕ ЕГО БАЛДЕ

Жил-был поп,

Толоконный лоб.

Пошел поп по базару

Посмотреть кой-какого товару.

На встречу ему Балда

Идет, сам не зная куда.

"Что, батька, так рано поднялся?

Чего ты взыскался?"

Поп ему в ответ: "Нужен мне работник:
Повар, конюх и плотник.
А где найти мне такого
Служителя не слишком дорогого?"
Балда говорит: "Буду служить тебе славно.
Усердно и очень исправно,
В год за три щелка тебе по лбу,
Есть же мне давай вареную полбу".
Призадумался поп,
Стал себе почесывать лоб.
Щелк щелку ведь розь.
Да понадеялся он на русской авось.
Поп говорит Балде: "Ладно.
Не будет нам обоим накладно.
Поживи-ка на моем подворье,
Окажи свое усердие и проворье".
Живет Балда в поповом доме,
Спит себе на соломе,
Ест за четверых,
Работает за семерых;
До светла всё у него пляшет,
Лошадь запряжет, полосу вспашет,
Печь затопит, всё заготовит, закупит,
Яичко испечет да сам и облупит.
Попадья Балдой не нахвалится,
Поповна о Балде лишь и печалится,
Попенок зовет его тятей;
Кашу заварит, нянчится с дитятей.
Только поп один Балду не любит,
Никогда его не приголубит,
О расплате думает частенько;
Время идет, и срок уж близенько.
Поп ни ест, ни пьет, ночи не спит:
Лоб у него заране трещит.
Вот он попадье признается:
"Так и так: что делать остается?"
Ум у бабы догадлив,
На всякие хитрости повадлив.
Попадья говорит: "Знаю средство,
Как удалить от нас такое бедство:
Закажи Балде службу, чтоб стало ему не в мочь,
А требуй, чтоб он ее исполнил точь-в-точь,
Тем ты и лоб от расправы избавишь
И Балду-то без расплаты отправишь".
Стало на сердце попа веселее,
Начал он глядеть на Балду посмелее.
Вот он кричит: "Поди-ка сюда,
Верный мой работник Балда.
Слушай: платить обязались черти
Мне оброк по самой моей смерти;
Лучшего б не надобно дохода,
Да есть на них недоимки за три года.
Как наешься ты своей полбы,
Собери-ка с чертей оброк мне полный".
Балда, с попом понапрасну не споря,
Пошел, сел у берега моря;
Там он стал веревку крутить
Да конец ее в море мочить.
Вот из моря вылез старый Бес:
"Зачем ты, Балда, к нам залез?"
- "Да вот веревкой хочу море морщить.
Да вас, проклятое племя, корчить."
Беса старого взяла тут унылость.
"Скажи, за что такая немилость?"
- "Как за что? Вы не плотите оброка,
Не помните положеного срока;
Вот ужо будет нам потеха,
Вам, собакам, великая помеха".
- "Балдушка, погоди ты морщить море,
Оброк сполна ты получишь вскоре.
Погоди, вышлю к тебе внука".
Балда мыслит: "Этого провести не штука!"
Вынырнул подосланный бесенок,
Замяукал он как голодный котенок:
"Здравствуй, Балда мужичок;
Какой тебе надобен оброк?
Об оброке век мы не слыхали,
Не было чертям такой печали.
Ну, так и быть - возьми, да с уговору,
С общего нашего приговору -
Чтобы впредь не было никому горя:
Кто скорее из нас обежит около моря.
Тот и бери себе полный оброк,
Между тем там приготовят мешок".
Засмеялся Балда лукаво:
"Что ты это выдумал, право?
Где тебе тягаться со мною,
Со мною, с самим Балдою?
Экого послали супостата!
Подожди-ка моего меньшого брата".
Пошел Балда в ближний лесок,
Поймал двух зайков, да в мешок.
К морю опять он приходит,
У моря бесенка находит.
Держит Балда за уши одного зайку:
"Попляши-тка ты под нашу балалайку;
Ты, бесенок, еще молоденек,
Со мною тягаться слабенек;
Это было б лишь времени трата,
Обгони-ка сперва моего брата.
Раз, два, три! догоняй-ка".
Пустились бесенок и зайка;
Бесенок по берегу морскому,
А зайка в лесок до дому.
Вот, море кругом обежавши,
Высунув язык, мордку поднявши,
Прибежал бесенок, задыхаясь,
Весь мокрешенек, лапкой утираясь,
Мысля: дело с Балдою сладит.
Глядь - а Балда братца гладит,
Приговаривая: "Братец мой любимый,
Устал, бедняжка! отдохни, родимый".
Бесенок оторопел,
Хвостик поджал, совсем присмирел,
На братца поглядывает боком.
"Погоди, - говорит, - схожу за оброком".
Пошел к деду, говорит: "Беда!
Обогнал меня меньшой Балда!"
Старый Бес стал тут думать думу.
А Балда наделал такого шуму,
Что всё море смутилось
И волнами так и расходилось.
Вылез бесенок: "Полно, мужичок,
Вышлем тебе весь оброк -
Только слушай. Видишь ты палку эту?
Выбери себе любую мету.
Кто далее палку бросит,
Тот пускай и оброк уносит.
Что ж? боишься вывихнуть ручки?
Чего ты ждешь?" - "Да жду вон этой тучки;
Зашвырну туда твою палку,
Да и начну с вами, чертями, свалку".
Испугался бесенок да к деду,
Рассказывать про Балдову победу,
А Балда над морем опять шумит
Да чертям веревкой грозит.
Вылез опять бесенок: "Что ты хлопочешь?
Будет тебе оброк, коли захочешь..."
- "Нет, говорит Балда: -
Теперь моя череда,
Условия сам назначу,
Задам тебе, враженок, задачу.
Посмотрим, какова у тебя сила.
Видишь, там сивая кобыла?
Кобылу подыми-тка ты,
Да неси ее полверсты;
Снесешь кобылу, оброк уж твой;
Не снесешь кобылы, ан будет он мой".
Бедненькой бес
Под кобылу подлез,
Понатужился,
Понапружился,
Приподнял кобылу, два шага шагнул,
На третьем упал, ножки протянул.
А Балда ему: "Глупый ты бес,
Куда ж ты за нами полез?
И руками-то снести не смог,
А я, смотри, снесу промеж ног".
Сел Балда на кобылку верьхом,
Да версту проскакал, так что пыль столбом.
Испугался бесенок и к деду
Пошел рассказыв<ать> про такую победу.

Черти стали в кружок,

Делать нечего - собрали полный оброк

Да на Балду взвалили мешок.

Идет Балда, покрякивает,

А поп, завидя Балду, вскакивает,

За попадью прячется,

Со страху корячится.
Балда его тут отыскал,
Отдал оброк, платы требовать стал.
Бедный поп
Подставил лоб:
С первого щелка
Прыгнул поп до потолка;
Со второго щелка
Лишился поп языка;
А с третьего щелка
Вышибло ум у старика.
А Балда приговаривал с укоризной:
"Не гонялся бы ты, поп, за дешевизной".

0

33

Пушкин А.С.

  СКАЗКА О РЫБАКЕ И РЫБКЕ

         Жил старик со своею старухой

У самого синего моря;

Они жили в ветхой землянке

Ровно тридцать лет и три года.

Старик ловил неводом рыбу,

Старуха пряла свою пряжу.

Раз он в море закинул невод, -
Пришел невод с одною тиной.
Он в другой раз закинул невод, -
Пришел невод с травой морскою.
В третий раз закинул он невод,
Пришел невод с одною рыбкой,
С непростою рыбкой, - золотою.
Как взмолится золотая рыбка!
Голосом молвит человечьим:
"Отпусти ты, старче, меня в море!
Дорогой за себя дам откуп:
Откуплюсь чем только пожелаешь."
Удивился старик, испугался:
Он рыбачил тридцать лет и три года.
И не слыхивал, чтоб рыба говорила.
Отпустил он рыбку золотую
И сказал ей ласковое слово:
"Бог с тобою, золотая рыбка!
Твоего мне откупа не надо;
Ступай себе в синее море,
Гуляй там себе на просторе."

   Воротился старик ко старухе,

Рассказал ей великое чудо.

"Я сегодня поймал было рыбку,

Золотую рыбку, непростую;

По нашему говорила рыбка,

Домой в море синее просилась,

Дорогою ценою откупалась:
Откупалась чем только пожелаю.
Не посмел я взять с нее выкуп;
Так пустил ее в синее море."
Старика старуха забранила:
"[это матюГЪ]чина ты, простофиля!
Не умел ты взять выкупа с рыбки!
Хоть бы взял ты с нее корыто,
Наше-то совсем раскололось".

   Вот пошел он к синему морю;

Видит, - море слегка разыгралось.

Стал он кликать золотую рыбку,

Приплыла к нему рыбка и спросил

"Чего тебе надобно, старче?"

Ей с поклоном старик отвечает:

"Смилуйся, государыня рыбка,
Разбранила меня моя старуха,
Не дает старику мне покою:
Надобно ей новое корыто;
Наше-то совсем раскололось."
Отвечает золотая рыбка:
"Не печалься, ступай себе с богом
Будет вам новое корыто."

   Воротился старик ко старухе,

У старухи новое корыто.

Еще пуще старуха бранится,

"[это матюГЪ]чина ты, простофиля!

Выпросил, [это матюГЪ]чина, корыто!

В корыте много ль корысти?

Воротись, [это матюГЪ]чина, ты к рыбке;
Поклонись ей, выпроси уж избу."

   Вот пошел он к синему морю,
(Помутилося синее море).
Стал он кликать золотую рыбку,
Приплыла к нему рыбка, спросила:
"Чего тебе надобно, старче?"
Ей старик с поклоном отвечает:
"Смилуйся, государыня рыбка!
Еще пуще старуха бранится,
Не дает старику мне покою:
Избу просит сварливая баба."
Отвечает золотая рыбка:
"Не печалься, ступай себе с богом,
Так и быть: изба вам уж будет."
Пошел он ко своей землянке,
А землянки нет уж и следа;
Перед ним изба со светелкой,
С кирпичною, беленою трубою,
С дубовыми, тесовыми вороты.
Старуха сидит под окошком,
На чем свет стоит - мужа ругает.
"[это матюГЪ]чина ты, прямой простофиля!
Выпросил, простофиля, избу!
Воротись, поклонися рыбке:
Не хочу быть черной крестьянкой,
Хочу быть столбовою дворянкой."

   Пошел старик к синему морю;
(Не спокойно синее море).
Стал он кликать золотую рыбку.
Приплыла к нему рыбка, спросила:
"Чего тебе надобно, старче?"
Ей с поклоном старик отвечает:
"Смилуйся, государыня рыбка!
Пуще прежнего старуха вздурилась,
Не дает старику мне покою:
Уж не хочет быть она крестьянкой,
Хочет быть столбовою дворянкой."
Отвечает золотая рыбка:
"Не печалься, ступай себе с богом."

   Воротился старик ко старухе.
Что ж он видит? Высокий терем.
На крыльце стоит его старуха
В дорогой собольей душегрейке,
Парчевая на маковке кичка,
Жемчуги огрузили шею,
На руках золотые перстни,
На ногах красные сапожки.
Перед нею усердные слуги;
Она бьет их, за чупрун таскает.
Говорит старик своей старухе:
"Здравствуй, барыня сударыня дворянка!
Чай, теперь твоя душенька довольна."
На него прикрикнула старуха,
На конюшне служить его послала.

   Вот неделя, другая проходит,
Еще пуще старуха вздурилась;
Опять к рыбке старика посылает.
"Воротись, поклонися рыбке:
Не хочу быть столбовою дворянкой,
А хочу быть вольною царицей."
Испугался старик, взмолился:
"Что ты, баба, белены объелась?
Ни ступить, ни молвить не умеешь!
Насмешишь ты целое царство."
Осердилася пуще старуха,
По щеке ударила мужа.
"Как ты смеешь, мужик, спорить со мною,
Со мною, дворянкой столбовою? -
Ступай к морю, говорят тебе честью;
Не пойдешь, поведут по неволе."

   Старичок отправился к морю,
(Почернело синее море).
Стал он кликать золотую рыбку.
Приплыла к нему рыбка, спросила:
"Чего тебе надобно, старче?"
Ей с поклоном старик отвечает:
"Смилуйся, государыня рыбка!
Опять моя старуха бунтует:
Уж не хочет быть она дворянкой,
Хочет быть вольною царицей."
Отвечает золотая рыбка:
"Не печалься, ступай себе с богом!
Добро! будет старуха царицей!"

   Старичок к старухе воротился,
Что ж? пред ним царские палаты,
В палатах видит свою старуху,
За столом сидит она царицей,
Служат ей бояре да дворяне,
Наливают ей заморские вины;
Заедает она пряником печатным;
Вкруг ее стоит грозная стража,
На плечах топорики держат.
Как увидел старик, - испугался!
В ноги он старухе поклонился,
Молвил: "Здравствуй, грозная царица!
Ну теперь твоя душенька довольна."
На него старуха не взглянула,
Лишь с очей прогнать его велела.
Подбежали бояре и дворяне,
Старика в-зашеи затолкали.
А в дверях-то стража подбежала,
Топорами чуть не изрубила.
А народ-то над ним насмеялся:
"По делом тебе, старый невежа!
Впредь тебе, невежа, наука:
Не садися не в свои сани!"

   Вот неделя, другая проходит,
Еще пуще старуха вздурилась.
Царедворцев за мужем посылает,
Отыскали старика, привели к ней.
Говорит старику старуха:
"Воротись, поклонися рыбке.
Не хочу быть вольною царицей,
Хочу быть владычицей морскою,
Чтобы жить мне в Окияне море,
Чтоб служила мне рыбка золотая
И была б у меня на посылках."

   Старик не осмелился перечить,
Не дерзнул поперек слова молвить.
Вот идет он к синему морю,
Видит, на море черная буря:
Так и вздулись сердитые волны,
Так и ходят, так воем и воют.
Стал он кликать золотую рыбку,
Приплыла к нему рыбка, спросила:
"Чего тебе надобно, старче?"
Ей старик с поклоном отвечает:
"Смилуйся, государыня рыбка!
Что мне делать с проклятою бабой?
Уж не хочет быть она царицей,
Хочет быть владычицей морскою;
Чтобы жить ей в Окияне море,
Чтобы ты сама ей служила
И была бы у ней на посылках." -
Ничего не сказала рыбка,
Лишь хвостом по воде плеснула
И ушла в глубокое море.
Долго у моря ждал он ответа,
Не дождался, к старухе воротился -
Глядь: опять перед ним землянка;
На пороге сидит его старуха,
А пред нею разбитое корыто.

Отредактировано Лена (01-05-2007 17:12:26)

0

34

Пушкин А.С.

СКАЗКА О МЕРТВОЙ ЦАРЕВНЕ
И О СЕМИ БОГАТЫРЯХ.

   Царь с царицею простился,

В путь-дорогу снарядился,

И царица у окна

Села ждать его одна.

Ждет-пождет с утра до ночи,

Смотрит в поле, инда очи

Разболелись глядючи

С белой зори до ночи;

Не видать милого друга!
Только видит: вьется вьюга,
Снег валится на поля,
Вся белешенька земля.
Девять месяцев проходит,
С поля глаз она не сводит.
Вот в сочельник в самый, в ночь
Бог дает царице дочь.
Рано утром гость желанный,
День и ночь так долго жданный,
Издалеча наконец
Воротился царь-отец.
На него она взглянула,
Тяжелешенько вздохнула,
Восхищенья не снесла,
И к обедне умерла.

   Долго царь был неутешен,

Но как быть? и он был грешен;

Год прошел как сон пустой,

Царь женился на другой.

Правду молвить, молодица

Уж и впрямь была царица:

Высока, стройна, бела,

И умом и всем взяла;
Но зато горда, ломлива,
Своенравна и ревнива.
Ей в приданое дано
Было зеркальце одно;
Свойство зеркальце имело:
Говорить оно умело.
С ним одним она была
Добродушна, весела,
С ним приветливо шутила
И красуясь говорила:
"Свет мой, зеркальце! скажи,
Да всю правду доложи:
Я ль на свете всех милее,
Всех румяней и белее?"
И ей зеркальце в ответ:
"Ты, конечно, спору нет;
Ты, царица, всех милее,
Всех румяней и белее".
И царица хохотать,
И плечами пожимать,
И подмигивать глазами,
И прищелкивать перстами,
И вертеться подбочась,
Гордо в зеркальце глядясь.

   Но царевна молодая,

Тихомолком расцветая,

Между тем росла, росла,

Поднялась - и расцвела,

Белолица, черноброва,

Нраву кроткого такого.

И жених сыскался ей,

Королевич Елисей.

Сват приехал, царь дал слово,
А приданое готово:
Семь торговых городов,
Да сто сорок теремов.

   На девичник собираясь,

Вот царица наряжаясь

Перед зеркальцем своим,

Перемолвилася с ним:

"Я ль, скажи мне, всех милее,

Всех румяней и белее?"

Что же зеркальце в ответ?

"Ты прекрасна, спору нет;
Но царевна всех милее,
Всех румяней и белее".
Как царица отпрыгнет,
Да как ручку замахнет,
Да по зеркальцу как хлопнет,
Каблучком-то как притопнет!...
"Ax ты, мерзкое стекло!
Это врешь ты мне на зло.
Как тягаться ей со мною?
Я в ней дурь-то успокою.
Вишь какая подросла!
И не диво, что бела: -
Мать брюхатая сидела,
Да на снег лишь и глядела!
Но скажи: как можно ей
Быть во всем меня милей?
Признавайся: всех я краше.
Обойди всё царство наше,
Хоть весь мир; мне ровной нет.
Так ли?" Зеркальце в ответ:
"А царевна всё ж милее,
Всё ж румяней и белее".
Делать нечего. Она,
Черной зависти полна,
Бросив зеркальце под лавку,
Позвала к себе Чернавку,
И наказывает ей,
Сенной девушке своей,
Весть царевну в глушь лесную
И, связав ее, живую
Под сосной оставить там
На съедение волкам.

   Чорт ли сладит с бабой гневной?
Спорить нечего. С царевной
Вот Чернавка в лес пошла
И в такую даль свела,
Что царевна догадалась,
И до смерти испугалась,
И взмолилась: "Жизнь моя!
В чем, скажи, виновна я?
Не губи меня, девица!
А как буду я царица,
Я пожалую тебя".
Та, в душе ее любя,
Не убила, не связала,
Отпустила и сказала:
"Не кручинься, бог с тобой."
А сама пришла домой.
"Что? - сказала ей царица, -
Где красавица-девица?"
- "Там, в лесу, стоит одна, -
Отвечает ей она. -
Крепко связаны ей локти;
Попадется зверю в когти,
Меньше будет ей терпеть,
Легче будет умереть".

   И молва трезвонить стала:
Дочка царская пропала!
Тужит бедный царь по ней,
Королевич Елисей,
Помолясь усердно богу,
Отправляется в дорогу
За красавицей-душой,
За невестой молодой.

   Но невеста молодая,

До зари в лесу блуждая,

Между тем всё шла да шла

И на терем набрела.

Ей на встречу пес, залая,

Прибежал и смолк, играя.

В ворота вошла она -

На подворье тишина.

Лес бежит за ней, ласкаясь,
А царевна, подбираясь,
Поднялася на крыльцо
И взялася за кольцо;
Дверь тихонько отворилась,
И царевна очутилась
В светлой горнице; кругом
Лавки, крытые ковром,
Под святыми стол дубовый,
Печь с лежанкой изразцовой.
Видит девица, что тут
Люди добрые живут;
Знать, не будет ей обидно! -
Никого меж тем не видно.
Дом царевна обошла,
Всё порядком убрала,
Засветила богу свечку,
Затопила жарко печку,
На полати взобралась
И тихонько улеглась.

   Час обеда приближался,

Топот по двору раздался:

Входят семь богатырей,

Семь румяных усачей.

Старший молвил: "Что за диво!

Всё так чисто и красиво.

Кто-то терем прибирал,

Да хозяев поджидал.

Кто же? Выдь и покажися,
С нами честно подружися.
Коль ты старый человек,
Дядей будешь нам навек.
Коли парень ты румяный,
Братец будешь нам названый.
Коль старушка, будь нам мать,
Так и станем величать.
Коли красная девица,
Будь нам милая сестрица".

   И царевна к ним сошла,
Честь хозяям отдала,
В пояс низко поклонилась;
Закрасневшись, извинилась,
Что-де в гости к ним зашла,
Хоть звана и не была.
Вмиг по речи те спознали,
Что царевну принимали;
Усадили в уголок,
Подносили пирожок;
Рюмку полну наливали,
На подносе подавали.
От зеленого вина
Отрекалася она;
Пирожок лишь разломила,
Да кусочек прикусила,
И с дороги отдыхать
Отпросилась на кровать.
Отвели они девицу
Вверх во светлую светлицу,
И оставили одну
Отходящую ко сну.

   День за днем идет, мелькая,
А царевна молодая
Всё в лесу; не скучно ей
У семи богатырей.
Перед утренней зарею
Братья дружною толпою
Выезжают погулять,
Серых уток пострелять,
Руку правую потешить,
Сорочина в поле спешить,
Иль башку с широких плеч
У татарина отсечь,
Или вытравить из леса
Пятигорского черкеса.
А хозяюшкой она
В терему меж тем одна
Приберет и приготовит.
Им она не прекословит,
Не перечут ей они.
Так идут за днями дни.

   Братья милую девицу
Полюбили. К ней в светлицу
Раз, лишь только рассвело,
Всех их семеро вошло.
Старший молвил ей: "Девица,
Знаешь: всем ты нам сестрица,
Всех нас семеро, тебя
Все мы любим, за себя
Взять тебя мы все бы ради,
Да нельзя, так бога ради,
Помири нас как нибудь:
Одному женою будь,
Прочим ласковой сестрою.
Что ж качаешь головою?
Аль отказываешь нам?
Аль товар не по купцам?"

   "Ой вы, молодцы честные,

Братцы вы мои родные, -

Им царевна говорит: -

Коли лгу, пусть бог велит

Не сойти живой мне с места.

Как мне быть? ведь я невеста.

Для меня вы все равны,

Все удалы, все умны,
Всех я вас люблю сердечно;
Но другому я навечно
Отдана. Мне всех милей
Королевич Елисей".

   Братья молча постояли,
Да в затылке почесали.
"Спрос не грех. Прости ты нас,
Старший молвил поклонясь:
Коли так, не заикнуся
Уж о том". - "Я не сержуся, -
Тихо молвила она: -
И отказ мой не вина".
Женихи ей поклонились,
Потихоньку удалились,
И согласно все опять
Стали жить да поживать.

   Между тем царица злая,
Про царевну вспоминая,
Не могла простить ее,
А на зеркальце свое
Долго дулась и сердилась;
Наконец об нем хватилась
И пошла за ним, и сев
Перед ним, забыла гнев,
Красоваться снова стала
И с улыбкою сказала:
"Здравствуй, зеркальце! скажи,
Да всю правду доложи:
Я ль на свете всех милее,
Всех румяней и белее?"
И ей зеркальце в ответ:
"Ты прекрасна, спору нет;
Но живет без всякой славы,
Средь зеленыя дубравы,
У семи богатырей
Та, что всё ж тебя милей".
И царица налетела
На Чернавку: "Как ты смела
Обмануть меня? и в чем!..."
Та призналася во всем:
Так и так. Царица злая,
Ей рогаткой угрожая,
Положила иль не жить,
Иль царевну погубить.

   Раз царевна молодая,
Милых братьев поджидая,
Пряла, сидя под окном.
Вдруг сердито под крыльцом
Пес залаял, и девица
Видит: нищая черница
Ходит по двору, клюкой
Отгоняя пса. "Постой,
Бабушка, постой немножко, -
Ей кричит она в окошко:
Пригрожу сама я псу
И кой-что тебе снесу".
Отвечает ей черница:
"Ох ты, дитятко девица!
Пес проклятый одолел,
Чуть до смерти не заел.
Посмотри, как он хлопочет!
Выдь ко мне". - Царевна хочет
Выдти к ней и хлеб взяла,
Но с крылечка лишь сошла,
Пес ей под ноги - и лает,
И к старухе не пускает;
Лишь пойдет старуха к ней,
Он, лесного зверя злей,
На старуху. "Что за чудо?
Видно, выспался он худо, -
Ей царевна говорит: -
На ж, лови!" - и хлеб летит.
Старушонка хлеб поймала;
"Благодарствую, - сказала, -
Бог тебя благослови;
Вот за то тебе, лови!"
И к царевне наливное,
Молодое, золотое,
Прямо яблочко летит....
Пес как прыгнет, завизжит.....
Но царевна в обе руки
Хвать - поймала. "Ради скуки
Кушай яблочко, мой свет -
Благодарствуй за обед...." -
Старушоночка сказала,
Поклонилась и пропала...
И с царевной на крыльцо
Пес бежит и ей в лицо
Жалко смотрит, грозно воет
Словно сердце песье ноет,
Словно хочет ей сказать:
Брось! - Она его ласкать,
Треплет нежною рукою;
"Что, Соколко, что с тобою?
Ляг!" - и в комнату вошла,
Дверь тихонько заперла,
Под окно за пряжу села
Ждать хозяев, а глядела
Всё на яблоко. Оно
Соку спелого полно,
Так свежо и так душисто,
Так румяно-золотисто,
Будто медом налилось!
Видны семечки на сквозь...
Подождать она хотела
До обеда; не стерпела,
В руки яблочко взяла,
К алым губкам поднесла,
Потихоньку прокусила,
И кусочек проглотила....
Вдруг она, моя душа,
Пошатнулась не дыша,
Белы руки опустила,
Плод румяный уронила,
Закатилися глаза,
И она под образа
Головой на лавку пала
И тиха, недвижна стала...

   Братья в ту пору домой
Возвращалися толпой
С молодецкого разбоя,
Им на встречу, грозно воя,
Пес бежит и ко двору
Путь им кажет. "Не к добру! -
Братья молвили: - печали
Не минуем". Прискакали,
Входят - ахнули. Вбежав,
Пес на яблоко стремглав
С лаем кинулся, озлился,
Проглотил его, свалился
И издох. Напоено
Было ядом знать оно.
Перед мертвою царевной
Братья в горести душевной
Все поникли головой,
И с молитвою святой
С лавки подняли, одели,
Хоронить ее хотели
И раздумали. Она,
Как под крылышком у сна,
Так тиха, свежа лежала,
Что лишь только не дышала.
Ждали три дня, но она
Не восстала ото сна.
Сотворив обряд печальный,
Вот они во гроб хрустальный
Труп царевны молодой
Положили - и толпой
Понесли в пустую гору,
И в полуночную пору
Гроб ее к шести столбам
На цепях чугунных там
Осторожно привинтили
И решеткой оградили -
И, пред мертвою сестрой
Сотворив поклон земной,
Старший молвил: "Спи во гробе;
Вдруг погасла, жертвой злобе,
На земле твоя краса;
Дух твой примут небеса.
Нами ты была любима
И для милого хранима -
Не досталась никому,
Только гробу одному".

   В тот же день царица злая,
Доброй вести ожидая,
Втайне зеркальце взяла
И вопрос свой задала:
"Я ль, скажи мне, всех
Всех румяней и белее?"
И услышала в ответ;
"Ты, царица, спору нет,
Ты на свете всех милее
Всех румяней и белее".

   За невестою своей
Королевич Елисей
Между тем по свету скачет.
Нет как нет! Он горько плачет,
И кого ни спросит он,
Всем вопрос его мудрен;
Кто в глаза ему смеется,
Кто скорее отвернется;
К красну солнцу наконец
Обратился молодец.
"Свет наш солнышко! Ты ходишь
Круглый год по небу, сводишь
Зиму с теплою весной,
Всех нас видишь под собой.
Аль откажешь мне в ответе?
Не видало ль где на свете
Ты царевны молодой?
Я жених ей". - "Свет ты мой
Красно солнце отвечало: -
Я царевны не видало.
Знать ее в живых уж нет,
Разве месяц, мой сосед,
Где-нибудь ее да встретил
Или след ее заметил".

   Темной ночки Елисей
Дождался в тоске своей.
Только месяц показался,
Он за ним с мольбой погнался,
"Месяц, месяц, мой дружок,
Позолоченый рожок!
Ты встаешь во тьме глубокой,
Круглолицый, светлоокой,
И, обычай твой любя,
Звезды смотрят на тебя.
Аль откажешь мне в ответе?
Не видал ли где на свете
Ты царевны молодой?
Я жених ей". - "Братец мой,
Отвечает месяц ясный: -
Не видал я девы красной.
На стороже я стою
Только в очередь мою.
Без меня царевна видно
Пробежала". - "Как обидно!" -
Королевич отвечал.
Ясный месяц продолжал:
"Погоди; об ней быть может
Ветер знает. Он поможет.
Ты к нему теперь ступай,
Не печалься же, прощай".

   Елисей, не унывая,
К ветру кинулся, взывая:
"Ветер, ветер! Ты могуч,
Ты гоняешь стаи туч,
Ты волнуешь сине море,
Всюду веешь на просторе,
Не боишься никого,
Кроме бога одного.
Аль откажешь мне в ответе?
Не видал ли где на свете
Ты царевны молодой?
Я жених ее". - "Постой, -
Отвечает ветер буйный: -
Там за речкой тихоструйной
Есть высокая гора,
В ней глубокая нора;
В той норе, во тьме печальной,
Гроб качается хрустальный
На цепях между столбов.
Не видать ничьих следов
Вкруг того пустого места;
В том гробу твоя невеста".

   Ветер дале побежал.
Королевич зарыдал,
И пошел к пустому месту,
На прекрасную невесту
Посмотреть еще хоть раз.
Вот идет; и поднялась
Перед ним гора крутая;
Вкруг нее страна пустая;
Под горою темный вход.
Он туда скорей идет.
Перед ним, во мгле печальной,
Гроб качается хрустальный,
И в хрустальном гробе том
Спит царевна вечным сном.
И о гроб невесты милой
Он ударился всей силой.
Гроб разбился. Дева вдруг
Ожила. Глядит вокруг
Изумленными глазами,
И, качаясь над цепями,
Привздохнув, произнесла:
"Как же долго я спала!"
И встает она из гроба...
Ах!... и зарыдали оба.
В руки он ее берет
И на свет из тьмы несет,
И, беседуя приятно,
В путь пускаются обратно,
И трубит уже молва:
Дочка царская жива!

   Дома в ту пору без дела
Злая мачеха сидела
Перед зеркальцем своим
И беседовала с ним,
Говоря: "Я ль всех милее,
Всех румяней и белее?"
И услышала в ответ:
"Ты прекрасна, слова нет,
Но царевна всё ж милее,
Всё румяней и белее".
Злая мачеха, вскочив,
Об пол зеркальце разбив,
В двери прямо побежала
И царевну повстречала.
Тут ее тоска взяла,
И царица умерла.
Лишь ее похоронили,
Свадьбу тотчас учинили,
И с невестою своей
Обвенчался Елисей;
И никто с начала мира
Не видал такого пира;
Я там был, мед, пиво пил,
Да усы лишь обмочил.

0

35

Пушкин А.С.

СКАЗКА О МЕДВЕДИХЕ.

Как весенней теплою порою
Из-под утренней белой зорюшки,
Что из лесу, из лесу из дремучего
Выходила медведиха
Со милыми детушками медвежатами
Погулять, посмотреть, себя показать.
Села медведиха под белой березою;
Стали медвежата промеж собой играть,
По муравушке валятися,
Боротися, кувыркатися.
Отколь ни возьмись мужик идет,
Он во руках несет рогатину,
А нож-то у него за поясом,
А мешок-то у него за плечьми.
Как завидела медведиха
Мужика со рогатиной,
Заревела медведиха,
Стала кликать малых детушек,
Своих глупых медвежат<ушек>.
Ах вы детушки, медвежатушки,
Перестаньте играть, валятися,
Боротися, кувыркатися.
Уж как знать на нас мужик идет.
Становитесь, хоронитесь за меня.
Уж как я вас мужику не выдам
И сама мужику .... выем.

Медвежатушки испугали<ся>,
За медведиху бросали<ся>,
А медведиха осержалася,
На дыбы подымалася.
А мужик-от он догадлив был,
Он пускался на медведиху,
Он сажал в нее рогатину
Что повыше пупа, пониже печени.
Грянулась медведиха о сыру землю,
А мужик-то ей брюхо порол,
<Брюхо порол да> шкуру <сымал>,
Малых медв<ежатушек> в мешок [по]клал,
А поклавши-то домой пошел.

"Вот тебе, жена, подарочек,
Что медвежия шуба в пятьдесят руб<лев>,
А что вот тебе другой подарочек,
Трои медвежа<та> по пять рублев".

Не звоны пошли по городу,
Пошли вести по всему по лесу,
Дошли вести до медведя чернобурого,
Что убил мужик его медв<едиху>,

Распорол ей брюхо белое,

Брюхо распорол да шкуру сымал,

Медвежатушек в мешок поклал.

В ту пору медведь запечалился,

Голову повесил, голосом завыл

Про свою ли сударушку,

Чернобурую медведиху.

- Ах ты свет моя медведиха,
На кого меня покинула,
Вдовца печального,
Вдовца горемычного?
Уж как мне с тобой, моей боярыней,
Веселой игры не игрывати,
Милых детушек не родити,
Медвежатушек не качати,
Не качати, не баюкати. -
В ту пору звери собиралися
Ко тому ли медведю, к боярину.
Приходили звери большие,
Прибегали тут зверишки меньшие.
Прибегал туто волк дворянин,
У него-то зубы закусливые,
У него-то глаза завистливые.
Приходил тут бобр, богатый гость,
У него-то бобра жирный хвост.
Приходила ласточка дворяночка,
Приходила белочка княгин<ечка>,

Приходила лисица подьячиха,

Подьячиха, казначеиха,

Приходил скоморох горностаюшка,

Приходил байбак тут игумен,

Живет он байбак позадь гумен.

Прибегал тут зайка-смерд,

Зайка бедненькой, зайка серенькой.
Приходил целовальник еж,
Всё-то еж он ежится,
Всё-то он щетинится.

0

36

Іван ФРАНКО

КОЛИ ЩЕ ЗВІРІ ГОВОРИЛИ

XV

ФАРБОВАНИЙ ЛИС

Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кiлька разiв гонили його стрiльцi, травили його псами, заставляли на нього залiза (залiзо — пастка) або пiдкидали йому затруєного м'яса, нiчим не могли йому доїхати кiнця. Лис Микита кпив (кпити — глузувати) собi з них, оминав усякi небезпеки, ще й iнших своїх товаришiв остерiгав. А вже як вибрався на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було смiлiшого, вигадливiшого та спритнiшого злодiя над нього. Дiйшло до того, що вiн не раз у бiлий день вибирався на полювання i нiколи не вертав з порожнiми руками.

Се незвичайне щастя i та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього.

— Що ви собi думаєте!— величався вiн перед своїми товаришами. — Досi я ходив по селах, а завтра в бiлий день пiду до мiста i просто з торговицi Курку вкраду.

— Ет, iди, не говори дурниць!—уговкували його товаришi.

— Що, дурниць! Ану, побачите! — решетився Лис.

— Побачимо або й не побачимо. Там пси купами по вулицях ходять, то вже хiба б ти перекинувся в Блоху, щоб тебе не побачили i не роздерли.

— От же побачите, i в Блоху не перекинуся, i не роздеруть мене!— товк своє Лис i поклав собi мiцно зараз завтра, в сам торговий день, побiгти до мiста i з торговицi вхопити Курку.

Але сим разом бiдний Микита таки перечислився. Помiж коноплi та кукурудзи вiн залiз безпечно аж до передмiстя; огородами, перескакуючи плоти та ховаючися мiж яриною, дiстався аж до серед мiстя. Але тут бiда! Треба було хоч на коротку хвильку вискочити на вулицю, збiгати на торговицю i вернути назад. А на вулицi i на торговицi крик, шум, гармидер, вози скриплять, колеса туркочуть, конi гримлять копитами, свинi квичуть, селяни гойкають — одним словом, клекiт такий, якого наш Микита i в снi не бачив, i в гарячцi не чував.

Але що дiяти! Наважився, то треба кiнчити те, що зачав. Посидiвши пару годин у бур'янi коло плоту, що притикав до вулицi, вiн освоївся трохи з тим гамором. Позбувшися першого страху, а надто роздивившися потроху, куди i як найлiпше бiгти, щоб осягнути свою цiль. Лис Микита набрав вiдваги, розбiгся i одним духом скочив через плiт на вулицю. Вулицею йшло i їхало людей багато, стояла курява. Лиса мало хто й запримiтив, i нiкому до нього не було дiла. "От Пес так Пес", — думали собi люди. А Микита тому й рад. Знiтився, скулився та ровом як не чкурне просто на торговицю, де довгим рядом сидiли жiнки, держачи на решетах, у кошах i кобелях (кобеля — торба) на продаж яйця, масло, свiжi гриби, полотно, сiм'я, курей, качок i iншi такi гарнi речi.

Але не встиг вiн добiгти до торговицi, коли йому настрiчу бiжить Пес, з iншого боку надбiгає другий, там видить третього. Псiв уже наш Микита не обдурить. Зараз занюхали, хто вiн, загарчали та й як не кинуться до нього! Господи, яке страхiття! Наш Микита скрутився, мов муха в окропi: що тут робити? куди дiтися? Недовго думаючи, вiн шмигнув у найближчi створенi сiни, а з сiней на подвiр'я. Скулився тут i роздивляється, куди б то сховатися, а сам надслухує, чи не бiжать пси. Ого! Чути їх! Уже близько! Бачить Лис, що на подвiр'ї в кутi стоїть якась дiжка. От вiн, недовго думаючи, скiк у дiжку та й сховався.

Щастя мав, бо ледве вiн щез у дiжi, коли надбiгли пси цiлою купою, дзявкаючи, гарчачи, нюхаючи.

— Тут вiн був! Тут вiн був! Шукайте його!— кричали переднi.

Цiла юрба кинулася по тiсненькiм подвiр'ї, по всiх закутках, порпають, нюхають, дряпають — Лиса анi слiду нема. Кiлька разiв пiдходили й до дiжi, але негарний запах, який iшов вiд неї, вiдгонював їх. Вкiнцi, не знайшовши нiчого, вони побiгли далi. Лис Микита був урятований.

Урятований, але як!

У дiжi, що так несподiвано стала йому в пригодi, було бiльше як до половини синьої, густо на олiї розведеної фарби. Бачите, в тiм домi жив маляр, що малював покої, паркани та садовi лавки.

Власне завтра мав малювати якийсь великий шмат паркану i вiдразу розробив собi цiлу дiжу фарби та й поставив її в кутi на подвiр'ї, щоб мав на завтра готову. Вскочивши в сей розчин. Лис Микита в першiй хвилi занурився в нього з головою i мало не задушився. Але потiм, дiставши заднiми ногами дна бочки, став собi так, що все його тiло було затоплене в фарбi, а тiльки морда, також синьо помальована, трошечки вистирчала з неї. Отак вiн вичекав, поки минула страшна небезпека. Серце у бiдолахи билося сильно, голод крутив кишки, запах олiї майже душив його, але що було дiяти! Слава богу, що живий! Та й то ще хто знає, що буде. Ану ж надiйде господар бочки i застане його тут?

Але й на се не було ради. Майже вмираючи зо страху, бiдний Лис Микита мусив сидiти в фарбi тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер, у такiм строї (стрiй— убрання), появився на вулицi, то вже не пси, але люди кинуться за ним i не пустять його живого. Аж коли смерклося. Лис Микита прожогом вискочив iз своєї незвичайної купелi, перебiг вулицю i, не спостережений нiким, ускочив до садка, а вiдси бур'янами, через плоти, через капусти та кукурудзи чкурнув до лiсу. Довго ще тяглися за ним синi слiди, поки фарба не обтерлася трохи або не висхла. Вже добре стемнiлося, коли Микита добiг до лiсу, i то не в тiм боцi, де була його хата, а геть у протилежнiм. Був голодний, змучений, ледве живий. Додому треба було ще бiгти зо двi милi, але на се у нього не ставало вже сили. Тож, пiдкрiпившися трохи кiлькома яйцями, що знайшов у гнiздi Перепелицi, вiн ускочив у першу-лiпшу порожню нору, розгорнув листя, зарився у ньому з головою i заснув справдi, як по купелi.

Чи пiзно, чи рано встав вiн на другий день, сього вже в книгах не записано, — досить, що, вставши з твердого (стрiй — убрання) сну, позiхнувши смачно i сплюнувши тричi в той бiк, де вчора була йому така немила пригода, вiн обережненько, лисячим звичаєм, вилiз iз нори. Глип-глип! Нюх-нюх! Усюди тихо, спокiйно, чисто. Заграло серце в лисячих грудях. "Саме добра пора на полювання!" — подумав. Але в тiй хвилi зирнув на себе — господи! Аж скрикнув неборачисько. А се що таке? З переляку вiн кинувся тiкати, але ба, сам вiд себе не втечеш! Зупинився i знов придивляється: та невже се я сам? Невже се моя шерсть, мiй хвiст, мої ноги? Нi, не пiзнає, не пiзнає, та й годi! Якийсь дивний i страшний звiр, синiй-синiй, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись колючими гудзами, не то їжаковими колючками, а хвiст у нього — не хвiст, а щось таке величезне i важке, мов довбня або здоровий ступернак (ступернак — товкач), i також колюче.

Став мiй Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтрiпатися — не йде. Пробує обкачатися в травi — не йде! Пробує дряпати з себе ту луску пазурами — болить, але не пускає! Пробує лизати — не йде! Надбiг до калюжi, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, — де тобi! Фарба олiйна, через нiч у теплi засохла добре, не пускає. Роби що хочеш, небоже Микито!

В тiй хвилi де не взявся Вовчик-братик. Вiн ще вчора був добрий знайомий нашого Микити, але тепер, побачивши нечуваного синього звiра, всього в колючках та гудзах i з таким здоровенним, мов iз мiдi вилитим, хвостом, вiн аж завив з переляку, а отямившися, як не пiшов утiкати — ледве хлипає! Подибав у лiсi Вовчицю, далi Ведмедя, Кабана, Оленя — всi його питають, що з ним, чого так утiкає, а вiн тiльки хлипає, баньки витрiщив та, знай, тiльки лепоче:

— Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж!

— Та що, що таке? — допитують його свояки.

— Не знаю! Не знаю! Ой, та й страшенне ж!

Що за диво! Зiбралося довкола чимало звiра, заспокоюють його, дали води напитися. Мавпа Фрузя вистригла йому три жмiньки волосся з-мiж очей i пустила на вiтер, щоб так i його переполох розвiявся, але де тобi, все дарма. Бачачи, що з Вовком непорадна (непорадна — лиха) година, звiрi присудили йти їм усiм у той бiк, де показував Вовк, i подивитися, що там таке страшне. Пiдiйшли до того мiсця, де все ще крутився Лис Микита, зиркнули собi ж та й кинулися врозтiч. Де ж пак! Такого звiра нi видано нi чувано, вiдколи свiт свiтом i лiс лiсом. А хто там знає, яка у нього сила, якi в нього зуби, якi кiгтi i яка його воля?

Хоч i як тяжко турбувався Лис Микита своєю новою подобою, а все-таки вiн добре бачив, яке враження зробила та його подоба зразу на Вовка, а отеє тепер i на iнших звiрiв.

"Гей, — подумав собi хитрий Лис, — та се не кепсько, що вони мене так бояться! Так можна добре виграти. Стiйте лишень, я вам покажу себе!"

I, пiднявши вгору хвiст, надувшися гордо, вiн пiшов у глиб лiсу, де знав, що е мiсце сходин для всеї лiсової людностi. Тим часом гомiн про нового нечуваного i страшного звiра розiйшовся геть по лiсi. Всi звiрi, що жили в тiм лiсi, хотiли хоч здалека придивитися новому гостевi, але нiхто не смiв приступити ближче. А Лис Микита мов i не бачить сього, йде собi поважно, мов у глибокiй задумi, а прийшовши насеред звiрячого майдану, сiв на тiм пеньку, де звичайно любив сiдати Ведмiдь.

Сiв i жде. Не минуло й пiвгодини, як довкола майдану нагромадилося звiрiв i птахiв видимо-невидимо. Всi цiкавi знати, що се за поява, i всi бояться її, нiхто не смiє приступити до неї. Стоять здалека, тремтять i тiльки чекають хвилi, щоб дати драпака.

Тодi Лис перший заговорив до них ласкаво:

— Любi мої! Не бiйтеся мене! Приступiть ближче, я маю вам щось дуже важне сказати.

Але звiрi не пiдходили, i тiльки Ведмiдь, ледве-ледве переводячи дух, запитав:

— А ти ж хто такий?

— Приступiть ближче, я вам усе розповiм — лагiдно i солодко говорив Лис. Звiрi трохи наблизилися до нього, але зовсiм близько не важилися.

— Слухайте, любi мої, — говорив Лис Микита, — i тiштеся! Сьогоднi рано святий Миколай вилiпив мене з небесної глини — придивiться, яка вона блакитна! I, ожививши мене своїм духом, мовив:

"Звiре Остромисле! В звiрячiм царствi запанував нелад, несправедливий суд i неспокiй. Нiхто там не певний свойого життя i свойого добра. Iди на землю i будь звiрячим царем, заводь лад, суди по правдi i не допускай нiкому кривдити моїх звiрiв!"

Почувши се, звiрi аж у долонi сплеснули.

— Ой господи! Так се ти маєш бути наш добродiй, наш цар?

— Так, дiтоньки, — поважно мовив Лис Микита.

Нечувана радiсть запанувала в звiрячiм царствi. Зараз кинулися робити порядки. Орли та яструби наловили курей, вовки та ведмедi нарiзали овець, телят i нанесли цiлу купу перед нового царя. Сей узяв часточку собi, а решту по справедливостi роздiлив мiж усiх голодних.

Знов радiсть, знов оклики зачудування i подяки. От цар! От добродiй! От премудрий Соломон! Та за таким царем ми проживемо вiки вiчнi, мов у бога за дверми!

Пiшли днi за днями. Лис Микита був добрим царем, справедливим i м'якосердним, тим бiльше, що тепер не потребував сам ходити на лови, засiдати, мордувати. Все готове, зарiзане, навiть обскубане i обпатране, приносили йому услужнi мiнiстри. Та й справедливiсть його була така, як звичайно у звiрiв: хто був дужчий, той лiпший, а хто слабший, той нiколи не виграв справи.

Жили собi звiрi пiд новим царем зовсiм так, як i без нього: хто що зловив або знайшов, той їв, а хто не зловив, той був голоден. Кого вбили стрiльцi, той мусив загинути, а хто втiк, той богу дякував, що жиє. А проте всi були дуже радi, що мають такого мудрого, могутнього i ласкавого царя, а надто так неподiбного до всiх iнших звiрiв.

I Лис Микита, зробившися царем, жив собi, як у бога за дверми. Тiльки одного боявся, щоб фарба не злiзла з його шерстi, щоби звiрi не пiзнали, хто вiн є по правдi. Для того вiн нiколи не виходив у дощ, не йшов у гущавину, не чухався i спав тiльки на м'якiй перинi. I взагалi вiн пильнував, щоб нiчим не зрадити перед своїми мiнiстрами, що вiн є Лис, а не жоден звiр Остромисл.

Так минув рiк. Надходили роковини того дня, коли вiн настав на царство. Звiрi надумали святкувати врочисто той день i справити при тiй нагодi великий концерт. Зiбрався хор з лисiв, вовкiв, ведмедiв, уложено чудову кантату, i вечором по великих процесiях, обiдах i промовах на честь царя хор виступив i почав спiвати. Чудо! Ведмедi ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж око в'януло. Але як молодi лисички в народних строях задзявкотiли тоненькими тенорами, то цар не мiг витримати. Його серце було переповнене, його обережнiсть заснула, i вiн, пiднявши морду, як не задзявкає й собi по-лисячому!

Господи! Що стало? Всi спiваки вiдразу затихли. Всiм мiнiстрам i слугам царським вiдразу мов полуда з очей спала. Та се Лис! Простiсiнький фарбований Лис! Ще й паскудною олiйною фарбою фарбований! Тьфу! А ми собi думали, що вiн не знати хто такий! Ах ти, брехуне! Ах ти, ошуканче!

I, не тямлячи вже анi про його добродiйства, анi про його величну мудрiсть, а лютi тiльки за те, що так довго давали йому дурити себе, всi кинулися на нещасного Лиса Микиту i розiрвали його на шматочки. I вiд того часу пiшла приповiдка: коли чоловiк повiрить фальшивому приятелевi i дасть йому добре одуритися; коли який драбуга отуманить нас, обдере, оббреше i ми робимося хоть дрiбку мудрiшими по шкодi, то говоримо: "Е, я то давно знав! Я на нiм пiзнався, як на фарбованiм Лисi".

0

37

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤ 
#1:
У новій стіні, у круглому вікні, вдень скло розбите - вночі вставлене.
Відповідь
     Ополонка.

#2:
П'ять комірчин - одні двері.
Відповідь
    Рукавичка.

#3:
Чим більше з неї береш, тим більше вона стає.
Відповідь
     Яма.

#4:
Не гавкає, не кусає, а в будинок не пускає.
Відповідь
     Замок.

#5:
Сидить баба, у сто шуб одягнена. Хто її роздягає, той сльози проливає.
Відповідь
     Цибуля.

#6:
Сидить дівчина в темниці, а коса на вулиці.
Відповідь
     Морква.

#7:
Сто одеж - і всі без застібок.
Відповідь
     Капуста.

#8:
Без вікон, без дверей, повна світлиця людей.
Відповідь
     Огірок.

#9:
Хто ранком ходить на чотирьох ногах, удень - на двох, а ввечері - на трьох?
Відповідь
     Людина.

#10:
Два кільця та два кінці, а посередині - гвоздик.
Відповідь
     Ножиці.  

#11:
Узимку та літом - одним кольором.
Відповідь
       Ялинка ..

#12:
Четверо братів під одним дахом живуть.
Відповідь
       Стіл.

#13:
Висить груша - не можна з'їсти.
Відповідь
       Лампа.

#14:
Надворі горою, а в будинку водою.
Відповідь
      Сніг.

#15:
Не сіють, не саджають - самі виростають.
Відповідь
      Волосся.

#16:
Повен хлівець білих овець.
Відповідь
      Рот.

#17:
Висить сито, не руками звито.
Відповідь
       Павутина.

#18:
Кінь сталевий, а хвіст з льону.
Відповідь
       Голка.

#19:
Тече, тече - не витече, біжить, біжить - не вибіжить.
Відповідь
       Ріка.

#20:
Не кравець, а все життя з голками ходить.
Відповідь
       Їжак.

#21:
Без рук, без сокири побудована хата.
Відповідь
       Гніздо.

#22:
Летить - мовчить, лежить - мовчить, коли вмре - тоді зареве.
Відповідь
       Сніг.

#23:
Фарбоване коромисло через річку зависло.
Відповідь
       Веселка.

#24:
Сам червоний, цукровий - жупан зелений, бархатний.
Відповідь
       Кавун.

#25:
Бігла - шуміла, заснула - заблищала.
Відповідь
       Ріка.
#26:
Іде по соломі - не шарудить, іде по воді - не тоне, іде по вогню - не горить.
Відповідь
       Тінь.

#27:
Не женуть, вівсом не годують, коли оре - сім плугів тягне.
Відповідь
       Трактор.

#28:
Гладить все, чого торкається, а торкнеш – кусається.
Відповідь
       Праска.

#29:
На чужій спині їде, а на своїй вантаж везе.
Відповідь
       Сідло.

#30:
Лежить на спині - не треба нікому. Притули до стіни - знадобиться вона.
Відповідь
       Драбина.

#31:
Як помнеш його ти трошки, буде твердий, як картопля.
Відповідь
       Сніжок.

#32:
Чим їх більше, тим вага менша? Що це?
Відповідь
       Дірки.

#33:
Коло пня є пагорбок, а у ньому городок.
Відповідь
       Мурашник.

#34:
Виріс в полі дім - повен він зерном.
Стіни всі ж у золоті,
Вікна позабивані.
І дім стоїть, як не гляди, на золотому стовпі.
Відповідь
       Колосок.

#35:
Хто в зоопарку вище всіх?
Впізнать її нам легко,
Впізнать її на раз:
Висока вона зростом
Та бачить супер клас.
Відповідь
      Жирафа.

#36:
Росте вона вниз головою,
Не в літню пору, а зимою.
І тільки сонечко зігріє -
Вона заплаче й швидко гине.
Відповідь
       Бурулька.

#37:
Взимку - зірочка, на весні - водичка.
Відповідь
       Сніжинка.

#38:
Сніг на полі,
На озері крига,
Завірюха віє,
а мороз щипає,
Коли ж це буває?
Відповідь
       Взимку.

#39:
Білий, та не цукор, не має ніг, а йде.
Відповідь
       Сніг.

#40:
Йде, йде - сліду нема, сяде на дорогу - пилу нема.
Відповідь
       Сонце.

#41:
Золота колона в щілину проникла.
Відповідь
       Промінь сонця.

#42:
П'ятнадцять років царював, на шістнадцятому році захворів, на тридцатому помер і знову народився.
Відповідь
       Місяць.

#43:
Брат до сестри в гості йде, а сестра від нього втікає.
Відповідь
       Місяць та сонце.

#44:
Вечором цвітуть, ранком в'януть. В день сплять, в ночі пробуджуються.
Відповідь
       Зірки.

#45:
Без крил, а летить, без ніг, а біжить.
Відповідь
      Хмарина.

#46:
В матері біла хустина - землю накриває, а морю не вистачає.
Відповідь
      Сніг.

#47:
Кінь в міжгір'ї - хвіст у небі.
Відповідь
       Вогонь та дим.

#48:
Що таке: ідеш - йде поряд, станеш - зупиниться?
Відповідь
       Тінь.

#49:
Я йду - він залишається.
Відповідь
      Слід. 

#50:
У місті - двенадцять ринків, на кожному ринку - по тридцять людей, у кожного - по двадцять чотири дитини.
Відповідь
     Рiк. 
¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤

0

38

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤ 
#51:
Влітку медом ласував, досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг, позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни, а проспав аж до весни.
Відповідь

      Ведмідь.

#52:
Пара довгих вушок, сіренький кожушок, скорий побігайчик, як він зветься?...
Відповідь
    [color=white ]  Зайчик. [/color]
#53:
Влітку коні спочивають, взимку діточок катають.
Коні ці не просять їжі. Хто ж вони? Звичайно ...
Відповідь
       Лижі.

#54:
Довгі вуха, куций хвіст, невеликий сам на зріст. Но городі побував, нам капусту попсував. Довгі ноги - скік та скік... Ми погнались, він утік...
Відповідь
       Зайчик.

#55:
По стежині, по дорозі, бігти я у них не в змозі.
По снігу не йдуть як слід, до вподоби тільки лід.
Відповідь
       Ковзани.

#56:
Брат до сестри в гості йде,А сестра від нього втікає.
Відповідь
       Місяць та сонце.

#57:
В небі народився, в землі схоронився.
Відповідь
       Дождь.

#58:
В домі червона корова почала ревти, до дахи чорне теля стало бігти.
Відповідь
       Вогонь та дим.

#59:
Що таке: Ідеш - йде поряд, станеш - зупиниться?
Відповідь
       Тінь.

#60:
Я йду - він залишається.
Відповідь
       Слід.

#61:
Що таке: чотири кольора мають, раз у три місяці барви міняють?
Відповідь
       Пори року.

#62:
Дерево не цвіте, однак врожай дає.
Відповідь
      Інжир.  

#63:
В огні не горить, у воді не тоне.
Відповідь
       Лід .

#64:
Куди я, туди й вона.
Відповідь
       Тінь.

#65:
Невеликі дві хатини, в них м'які і теплі стіни. По пять братиків малих прожива в хатинках тих
Відповідь
       Рукавички.

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤

0

39

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤
#1:
У кімнаті горіло 50 свічок, 20 із них загасили. Скільки залишиться?
Відповідь
     Залишиться 20: загашені свічки не згорять.

#2:
Якщо рівно опівночі іде дощ, то чи можно вважати, що через 72 години буде сонячна погода?
Відповідь
     Ні, - через 72 години знову буде 12 година ночі.

#3:
Коли чорній кішці легше за все потрапити у дім?
Відповідь
     Коли двері відчинено!

#4:
Із гнізда вилетіло 3-и ластівки? Яка ймовірніть того, що через 15 секунд вони будуть в одній площині?
Відповідь
     100% - адже 3 точки завжди знаходяться в одній площині.

#5:
Яке колесо не крутиться при правому повороті?
Відповідь
     Запасне.

#6:
Як глибоко у ліс може забігти заєць?
Відповідь
     До середини, далі він буде вибігати.

#7:
Як довто тривала "столітня війна"?
Відповідь
     116 років.

#8:
В якій країні винайшли панами?
Відповідь
     Еквадор.

#9:
У якому місяці відмічається "Жовтнева революція"?
Відповідь
     Листопад.

#10:
Як звали короля Георга-6?
Відповідь
     Альберт.

#11:
Від якої тварини походить назва Канарських островів?
Відповідь
     Тюлень (на латині, тюлень - canarium).

#12:
Питання для тих, хто знайом з католицизмом. Чи може католик одружитися на сестрі своєї вдови?
Відповідь
      Ні. Адже від мертвий!

#13:
Під яким деревом сидить заяць під час дощу?
Відповідь
     Під мокрим!

#14:
Коли сітка може витянути воду?
Відповідь
      Коли вода перетвориться у лід.

#15:
Скільки будет 10 разів по 100 грам?
Відповідь
     Килограм.

#16:
Людина потрапила під дощ, і йому ніде і нічим було укритись. Додому він прийшов весь мокрий, але не одна волосина на його голові не промокла. Чому?
Відповідь
     Він був лисим.

#17:
Скільки місяців у році мають 28 днів?
Відповідь
     Усі.

#18:
На полці рядом стоять два тома одного твору. Скольки сторінок знаходиться між 1-ю сторінкою 1-го тому та останьою сторінкою 2-го тому, якщо у першому томі 320 сторінок, а у другому 290 сторінок?
Відповідь
     Тільки дві обкладинки, адже другий том стоїть справа від першого.

#19:
Археологи знайшли монету, що датується 32 роком до н.е. Чи можливо це?
Відповідь
     Ні. Датування "наша ера" та "до нашої ери" почалося пізніше.

#20:
Продавець продає капелюх вартістю 10 карбованців. Підходить покупець, міряє і погоджується купити, але у нього є тільки 25 карбованців. Продавець відсилає хлопчика з цими 25 карбованцями до сусідки розміняти. Хлопчик прибігає і дає 10+10+5. Продавець вітдає капелюх і здачу 15 карбованців. Через деякий час приходить сусідка і каже, що 25 карбованців фальшиві, вимагає повернути ій гроші. Що ж робити, продавець бере із каси гроші і повертає. Питання: на яку суму "попав" продавець?
Відповідь
     На 25 карбованців.

#21:
З пазурами, а не птах, летить і матюкається.
Відповідь
     Електромонтер.

#22:
Що у жінки є на тілі, у єврея в думці є, застосовується в хокеї та у шаховій гульні?
Відповідь
     Комбінація.

#23:
Коли висить, коли стоячий, раз холодний, раз гарячий.
Відповідь
     Душ.

#24:
Домашня тварина, назва якої починається на літеру "Т".
Відповідь
     Тарган.

#25:
Куди прямує курча, що йде через дорогу?
Відповідь
     На інший бік дороги.
#26:
Чім закінчується день та нічь?
Відповідь
     М'яким знаком.

#27:
Яке слово починається з трьох букв "Г" та закінчується трьома буквами "Я"?
Відповідь
     Тригонометрія.

#28:
Йшов чоловік з жінкою, та брат з сестрою, й шурин разом із зятем. Чи багато усіх?
Відповідь
     Троє.

#29:
Що таке зелене, маленьке, під бумагою шуршить?
Відповідь
     Маленький, зелений шуршавчик.

#30:
Маленьке, сіре, на слона схоже?
Відповідь
     Слоненятко.

#31:
Голова є, головы немає, голова є, голови немає. Що це таке?
Відповідь
     Кульгавий за парканом.

#32:
Восени годує, взимку зігріває, навесні веселить, влітку холодить.
Відповідь
     Горілка.

#33:
Що це: маленьке, біленьке, літає та жужжить? На букву "Б".
Відповідь
     Муха: чому ж на "Б"? Тому, що блондинка.

#34:
Чи може страус назвати себе птицею?
Відповідь
     Ні: він же не вміє говорити.

#35:
Що це таке: синій, великий, з вусами та повністю набитий зайцями?
Відповідь
     Тролейбус.

#36:
Скільки програмістів потрібно, щоб закрутити лампочку?
Відповідь
     Жодного: це апаратна проблема, програмісти їх не вирішують.

#37:
Четверо чоловіків грали в карти за столом. Поряд гралася маленька дівчинка. Вона залізла під стіл і нарахувала девять ніг. Як таке могло статися? ЩЕ: Ноги людські і свої ноги дівчинка не рахувала.
Відповідь
     Дівчинка була ще маленька. Тільки почала вчитися рахувати і помилилась.

#38:
Як запихнути жирафу в холодильник?
Відповідь
     Відчинити холодильник, засунути туди жирафу, зачинити холодильник.

#39 (відгадай спочатку #38):
Як запихнути в холодильник слона?
Відповідь
     Відчинити холодильник, вийняти звідти жирафу, засунути туди слона, зачинити холодильник.

#40 (відгадай спочатку #39):
Лев скликав всіх звірів на збори. Прийшли всі, окрім одного. Що це за звір?
Відповідь
Слон: він же в холодильнику.
¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤

0

40

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤
Морозиво (складність: 3/10)
Галина захотіла купити одне морозиво, але їй не вистачає 6 копійок. Іван також хоче купити одне морозиво, але йому не вистачає 1 копійки. Галина та Іван вирішили разом купити одне морозиво на двох, але їм все рівно не вистачає однієї копійки. Питання: скільки ж коштує одне морозиво?
Відповідь
     6 копійок. У Галини зовсім немає грошей.

Фішки (складність: 10/10)
Перед сліпим математиком на столі знаходяться 100 фішок, одна сторона яких біла, інша - чорна. Відомо, що в початковий момент 10 з них лежать білою стороною догори, інші - чорною. Яким чином ці фішки можна розділити на 2 групи так, що б у кожній з них була однакова кількість білих, або не було взагалі?
Відповідь
     Беремо 10 будь-яких фішок, відокремлюємо в окрему групу й перевертаємо. Тоді, якщо в ній спочатку перебувало Х «білих» фішок, тоді зараз 10-Х. Тобто, така ж кількість, як й в іншій групі з 90 фішок.

Два бікфордових шнури (складність: 9/10)
Дано два бікфордових шнури. Кожний зі шнурів горить рівно 1 годину. Горіння нерівномірне, тобто, наприклад половина може згоріти за п'ять хвилин, а інша за 55 хвилин. Довжина може бути різною. Завдання: зафіксувати час в 45 хвилин за допомогою цих шнурів.
Відповідь
     Підпалюємо обидва шнури, причому один з них із двох сторін. Як тільки згорить той, що підпалено із двох сторін, пройшло 30 хв. Підпалюємо інший з другої сторони. Оскільки він уже горів 30 хв, то буде горіти тільки 30/2=15 хв. Маємо 45 хв, починаючи з моменту підпала.

Квадратне вікно (складність: 4/10)
В одного математика було квадратне вікно площею 1 м 2, що пропускало занадто багато світла. Він загородив половину його, але при цьому в нього знову залишилося квадратне вікно в метр шириною й метр висотою. Як це могло вийти?
Відповідь
     Власник загородив чотири кути, і в нього залишилося квадратне вікно вдвічі меншої площі, але в метр шириною й метр висотою.

Як вирізати? (складність: 5/10)
Нехай фігура складається із трьох рівних квадратів, розташованих так, як показано на малюнку поруч. Вирізати із цієї фігури таку частину, що б приклавши її до частини, що залишилася, одержати квадрат, усередині якого є квадратний отвір.

Відповідь
     Як зробити вирізку видно з малюнків поруч. Не важко побачити, що всі чотири фігури при накладанні однієї на іншу збігаються.

Руки (складність: 2/10)
Що можна взяти в ліву руку, але не можна взяти в праву?
Відповідь
     Правий лікоть.

Пташки (складність: 3/10)
На гілці сиділо три пташки, дві вирішило полетіти. Скільки залишилося сидіти на гілці пташок?
Відповідь
     Три пташки. Рішення ще не дія, пташки вирішили полетіти, але ще не полетіли.

Кавун (складність: 5/10)
Кавун розрізали на чотири частини й з'їли. Вийшло п'ять кірок. Чи може таке бути?
Відповідь
     З кавуна можна вирізати шматок у вигляді стовпчика, що проходить крізь весь кавун. У цього шматка будуть дві кірки, що з'єднуються кавуновою м'якоттю. Частину кавуна, що залишилася, можна розрізати на нормальні шматки. (Дивись малюнок.)

Яке прізвище машиніста? (складність: 8/10)
Відомо наступне:
1). Прізвища машиніста паровоза, кочегара й кондуктора (але не обов'язково в такому ж порядку) - Ковальов, Петров, Смирнов.
2). Прізвища пасажирів - доктор Ковальов, доктор Петров, доктор Смирнов.
3). Доктор Ковальов живе в А.
4). Кондуктор живе по середині шляху від А до В.
5). Пасажир, що носить те ж прізвище, що й кондуктор, живе у В.
6). Доктор Петров заробляє щомісяця 25000 карбованців.
7). Пасажир, що живе дуже близько від кондуктора, заробляє рівно в 3 рази більше, ніж кондуктор.
8). Смирнов виграв партію в шахи у кочегара.
Яке прізвище машиніста?
Відповідь
     Смирнов.

Скажена муха (складність: 7/10)
Два міста, А і В, перебувають на відстані 30 км одне від іншого. Із цих міст одночасно виходять один одному назустріч два пішоходи й рухаються, не зупиняючись, кожний зі швидкістю 5 км/год. Але разом з першим пішоходом з міста А вилітає муха, що пролітає за годину 10 км. Муха випереджає першого пішохода і летить назустріч другому, що вийшов з B. Зустрівши його, вона відразу повертає назад до пішохода A. Зустрівши його, знову летить назад назустріч пішоходу В, і так продовжувала вона свої польоти вперед та назад доти, поки пішоходи не зустрілися. Тоді вона заспокоїлася й сіла одному з пішоходів на капелюх. Скільки кілометрів пролетіла муха?
Відповідь
     Оскільки швидкість мухи у два рази більша швидкості одного пішохода, то вона пролетить ту відстань, що пройдуть обидва пішоходи разом до зустрічі - 30 км.

Дві монети (складність: 4/10)
У кишені лежать дві монети на загальну суму 15 копійок. Одна з них не п'ятак. Що це за монети?
Відповідь
     10 коп. й 5 коп., тому що в умові сказано, що тільки одна монета не п'ятак. Завдання засноване на психологічній особливості людини, запам'ятовувати головні факти з умови завдання. У цьому випадку, що монета не п'ятак.

Що більше? (складність: 3/10)
Що більше: сума всіх цифр або їхній добуток?
Відповідь
     Сума. Добуток буде рівним «0», тому що буде множення й на число «0».

Крапки (складність: 4/10)
З'єднати всі крапки на малюнку 4-мя прямими відрізками. Малюнок із крапками поруч.

Відповідь
     Як з'єднати крапки, показано на малюнку поруч.

Розчин (складність: 6/10)
В одну склянку налито вино, а в іншу - таку ж кількість води. Зі склянки з вином беруть чайну ложку вина й переливають її в склянку з водою. Потім, добре перемішавши вміст склянки з водою, беруть чайну ложку розчину і переливають її назад у склянку з вином. Чого при цьому виявляється більше - вина у воді або води у вині?
Відповідь
     Так як після двох переливань кількість рідини в обох склянках залишається однаковою, то кількість вина в одній склянці дорівнює кількості води в іншій.

Портрет (складність: 6/10)
Людина розглядає портрет. "Чий це портрет ви розглядаєте?" — запитують у нього, і людина відповідає: "У сім'ї я ріс один, як перст, один. І все-таки батько того, хто на портреті, – син мого батька". Чий портрет розглядає людина?
Відповідь
     Людина розглядає портрет свого сина.

Озеро (складність: 4/10)
Діаметр глибокого круглого озера дорівнює 200 метрів, посеред озера перебуває острів, на якому росте дерево. На березі також є дерево. Людина хоче потрапити з берега на острів, плавати вона не вміє, але в неї є мотузка довжиною трохи більше 200 метрів. Як їй потрапити на острів за допомогою мотузки?

Відповідь
     Людина може прив'язати один кінець мотузки до дерева на березі, а потім, тримаючи в руках інший кінець мотузки, обійти озеро навколо, після чого прив'язати до того ж дерева й інший кінець. Тепер між двома деревами натягнута подвійна мотузка, тримаючись за яку людина може перебратися на острів.

Пігулки (складність: 9/10)
Ви захворіли, пішли до лікаря котрий дав вам по три пігулки у баночках А та В. Пігулки ідентичні зовні, але мають різний ефект. Ви повинні кожен день випивати разом пігулку із баночки А та пігулку із баночки В, так протягом трьох днів. Рецепт не можна порушувати. Але вранці після першого дня ви побачили, що на столі лежать три пігулки, баночка В порожня, а в баночці А лише одна таблетка. Як вам діяти, щоб закінчити лікування не порушуючи рецепту?
Відповідь
     Все достатньо просто. Досить взяти всі чотири пігулки й кожну порозламувати навпіл, отримані половинки повідкладати на різні сторони. У підсумку, у кожній зі сторін буде по дві таблетки - одна А, інша В (дві половинки А та дві половинки В).

Пари (Подружжя) (складність: 6/10)
Василю, Петру, Семену і їхнім дружинам Наталії, Ірині, Ганні разом 151 рік. Кожен чоловік старше своєї дружини на 5 років. Василь на 1 рік старше Ірини. Наталії й Василю разом 48 років, Семену й Наталії разом 52 роки. Хто на кому одружений, скільки кому років? (Вік повинен бути виражений в цілих числах.)
Відповідь
     Василь (26) - Ганна (21); Петро (27) - Наталія (22); Семен (30) - Ірина (25).

Оплата за номер (складність: 7/10)
На постоялий двір приїхав мандрівник. Грошей у нього із собою не було, але був срібний ланцюжок із шести ланок. Хазяїн готелю погодився прийняти в оплату номера за кожний день по одному кільцю з цього ланцюжка, але так, щоб розпиляних кілець він одержав не більше одного. Як мандрівникові варто розпиляти ланцюжок, щоб можна було розплачуватися з хазяїном щодня протягом п'яти днів?
Відповідь
     Потрібно розпиляти третю ланку. Перший день він розплатиться розпиляною ланкою, у другий дасть дві ланки разом, а в решту одержить дану вчора розпиляну, у третій день, заплатить ланкою із трьох кілець, а його рештою буде заплачені їм учора дві ланки й т.д.

Ставок (складність: 4/10)
Є квадратний ставок (див. схематичний малюнок). По кутах його біля води ростуть чотири старих дуби. Ставок знадобилося розширити, зробивши його вдвічі більше по площі, зберігаючи, однак, квадратну форму. Але старих дубів торкати не бажають. Чи здійсненна це завдання?

Відповідь
     Необхідно виконати поворот на 45 градусів тоді можна збільшити площу ставка вдвічі, не торкаючи дубів.

Двоє туристів (складність: 5/10)
Двоє туристів одночасно вийшли з пункту А і пішли в пункт В. Перший турист половину часу, витраченого їм на перехід, йшов зі швидкістю 5 км/год, а потім пішов зі швидкістю 4 км/год. Другий же першу половину шляху пройшов по 4 км/год, а потім пішов по 5 км/год. Хто з них раніше прийшов у пункт B?
Відповідь
     Раніше в пункт В прийшов перший турист, тому що в умові говориться, що він йшов половину часу, а не шляху, зі швидкістю 5 км/год.

Драбина (складність: 5/10)
Поруч із берегом стоїть корабель зі спущеними на воду мотузковою драбиною, що має 10 сходинок. Відстань між ними 30 см. Сама нижня сходинка торкається поверхні води. Океан сьогодні дуже спокійний, але починається приплив, що піднімає воду за годину на 15 см. Через скільки годин покриється водою третя сходинка мотузкової драбини?
Відповідь
     Вода ніколи не покриє третьої сходинки, тому що разом з водою підіймуться й корабель і сходи.

Лупа (складність: 3/10)
Що не може збільшити лупа в трикутнику?
Відповідь
     Кути.

Човен на трьох (складність: 5/10)
Три аматори водного спорту мають один човен. Вони винайшли спосіб, щоб ніхто зі сторонніх не міг його викрасти. Для цього вони тримають його на ланцюгу, що замикається трьома замками. Кожний з аматорів має тільки один ключ (всі ключі від різних замків), але все-таки він може взяти човен, використовуючи один тільки свій ключ. Як же в них це виходить?
Відповідь
     Необхідно троє замків з'єднати послідовно, тоді розмикаючи один із замків, буде розмикатися весь ланцюг.

Четверо друзів (складність: 6/10)
Жили чотири друга. Вони мали імена Альберт, Карл, Дитріх і Фрідріх. Прізвища друзів ті ж, що й імена, тільки так, що ні в кого з них ім'я й прізвище не були однаковими, крім того, прізвище Дитріха не Альберт. Визначите прізвище й ім'я кожного хлопчика, якщо відомо, що ім'я хлопчика, у якого прізвище Фрідріх, є прізвище того хлопчика, ім'я якого - прізвище Карла.
Відповідь
     Перше слово - ім'я, друге слово - прізвище: Альберт Дитріх; Карл Альберт; Дитріх Фрідріх; Фрідріх Карл.

Ланцюг (складність: 5/10)
Ковалеві принесли п'ять ланцюгів, по три кільця в кожному, і доручили з'єднати їх в один ланцюг. Коваль вирішив розкрити чотири кільця й знову їх закувати. Чи не можна виконати ту ж роботу, розкривши менше кілець?
Відповідь
     Можна розкрити три кільця одного ланцюга, а потім цими кільцями з'єднати чотири шматки, що залишилися

Вовк, козел і капуста (складність: 3/10)
Це відоме стародавнє завдання, де селянинові потрібно перевести через ріку вовка , козла й капусту. Човен такий малий, що в ньому крім селянина може поміститися ще тільки один (пасажир). Але якщо залишити вовка з козлом, то вовк його з'їсть, якщо залишити козла з капустою, то буде з'їдена капуста. Як бути селянинові?
Відповідь
     Переправу потрібно почати з перевезення козла. Потім селянин повертається й бере вовка, якого перевозить на інший берег і там залишає, але везе назад на перший берег козла. Тут він його залишає й перевозить до вовка капусту. А потім, повертаючись, перевозить козла.

Видатні особистості (складність: 3/10)
Джордж Вашингтон, Шерлок Холмс, Вільям Шекспір, Людвіг Ван Бетховен, Наполеон Бонапарт і Нерон - хто з них принципово відрізняється від інших?
Відповідь
     Шерлок Холмс. Це вигаданий персонаж.

У будинку (складність: 2/10)
В 12-поверховому будинку є ліфт. На першому поверсі живе всього 2 людей, від поверху до поверху кількість мешканців збільшується вдвічі. На якому поверсі в цьому будинку частіше інших натискається кнопка виклику ліфта?
Відповідь
     На першому поверсі, незалежно від розподілу мешканців по поверхах.

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤

0

41

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤

Гуси (складність: 3/10)
Летіла зграя гусей, побачив їх дядько та каже:
Мабуть, вас сто!
– А гуси й відповідають:
– «Якби нас стільки,
Та ще б стільки,
Та половину як стільки,
Та чверть як стільки,
Та ти б з нами, – тоді б сто й було».
Скільки гусей?
Відповідь
     Відповідь: 36 гусей: 36+36+18+9+1=100.

Через рів (складність: 6/10)
Чотирикутне поле оточене ровом, ширина якого всюди однакова (див. поруч малюнок). Дано дві дошки, довжина кожної з яких дорівнює ширині рову, але трошки менша, і потрібно за допомогою цих дощок улаштувати перехід через рів.

Відповідь
     Варто глянути на наведений тут малюнок, що б зрозуміти, як вирішується завдання. Що стосується математичного доказу можливості подібної переправи, то він випливає з нерівності й робиться явним, якщо прийняти ширину рівну трьом яким-небудь одиницям.


Скелелаз (складність: 8/10)
Скелелаз стоїть на верхівці гладкої стрімкої скелі висотою 100 метрів. На висоті 50 метрів є уступ, на якому можна зробити проміжну зупинку. У скелелаза є мотузка довжиною 75 метрів. Як він спуститься зі скелі?
Відповідь
     Необхідно зробити так: ріжемо мотузку на 2 шматки 25 й 50 м, далі шматок 25 закріплюємо за верхівку й робимо петельку на кінці, далі просовуємо один кінець шматка 50 м і зв'язуємо із другим кінцем, у сумі в нас вийде 50 м, саме до уступу, а спустившись на уступ, підтягуємо місце зв'язки 50 м шматка, розв'язуємо, закріплюємося за уступ і спускаємося.

Які числа? (Числа-трансформери) (складність: 7/10)
Число із трьох різних цифр віднято із числа, що складається з тих самих цифр, розташованих у зворотному порядку. Результат складається з тих самих трьох цифр, розташованих знову по-іншому. Що це за числа?
Відповідь
     954 - 459 = 495.

Поїзд (складність: 2/10)
Два товарних поїзди, обидва довжиною у 250 м, їдуть назустріч один одному з однаковою швидкістю 45 км/год. Скільки секунд пройде після того, як зустрілися машиністи, перш ніж зустрінуться кондуктори останніх вагонів?
Відповідь
     (На товарних поїздах кондукторів не має. Але гіпотетично: :) У момент зустрічі машиністів відстань між кондукторами буде 500 м. тому що кожен поїзд іде зі швидкістю 45+45=90 км/год, або 25 м/сек, шуканий час дорівнює 500:25=20 c.

У зоомагазині (складність: 7/10)
У зоомагазині продають великих й маленьких птахів. Великий птах удвічі дорожче маленького. Леді, що зайшла в магазин, купила 5 великих птахів й 3 маленьких. Якби вона замість цього купила 3 великих птахи й 5 маленьких, то витратила б на 20 доларів менше. Скільки коштує кожен птах?
Відповідь
     Ціна великого птаха 20 доларів, а маленького — 10 доларів. Рішення: нехай ціна маленького птаха буде x, тоді великий буде y=2x. Леді купила 5 великих й три маленьких, тобто 5y + 3x. Якби вона купила 3 великих й п'ять маленьких, тобто 3y + 5x, то витратила б на 20 доларів менше. Одержуємо: (5y + 3x) - (3y + 5x) = 20 -> 2y - 2x = 20 -> 4x - 2x = 20 -> x = 10 -> y = 2x = 20.

Квіти (складність: 2/10)
Скільки в мене квітів, якщо всі з них окрім двох - троянди, всі окрім двох - тюльпани, і всі окрім двох - маргаритки?
Відповідь
     3 (троє квіток)

Проста математика (складність: 1/10)
(8 + 12 - 20) = (10 + 15 - 25)
Виносимо за дужки загальний множник:
4 (2 + 3 - 5) = 5 (2 + 3 - 5)
Скорочуємо (2 + 3 - 5) з кожної сторони й одержуємо:
4 = 5.
Де помилка?
Відповідь
     Рівність досягається за рахунок множення на нуль (2+3-5) = 0, а на нуль ділити не можна.

Собаки й кішки (складність: 6/10)
Десятьох собак та кішок нагодували 56-ма галетами. Кожному собаці дісталося 6 галет, кожній кішці - п'ять. Скільки було собак і скільки кішок? Спробуйте вирішити завдання не використовуючи ні системи рівнянь, ні перебору варіантів.
Відповідь
     Якби були тільки собаки, то було б з'їдено 60 галет. Але оскільки з'їдено було на 4 галети менше, отже, кішок було 4 (по одній відсутній галеті до 60), собак значить було 10 - 4 = 6.

15 хвилин (складність: 4/10)
Як відміряти 15 хвилин, маючи під рукою семи- й одинадцяти хвилинні пісочні годинники?
Відповідь
     Ставимо одночасно на годинники 7 й 11 хвилин. Як тільки годинник на 7 хвилин повністю пересипався, перевертаємо його. Годинник на 11 ще 4 хвилини пересипається, як тільки він пересипався, перевертаємо заново годинник на 7 хвилин (в якому набігло тільки 4 хвилини), отже, він відміряє ще 4 хвилини, які разом з 11 становлять 15 хвилин.

Нові свічі (складність: 2/10)
Казковому гномові щоночі потрібна нова свіча, якою він світить собі у дорозі, бродячи по місту. Він може зробити 1 нову свічу з 5 свічкових недогарків. Якщо в нього набереться 25 недогарків, то на скільки ночей йому вистачить запасу нових свічок?
Відповідь
     На 6 ночей. Він зможе зробити 5 нових свіч із 25 недогарків, а коли вони згорять, він може зробити шосту з тих 5 недогарків, що від них залишаться.

Олівець (складність: 1/10)
Скільки граней у шестигранного олівця?
Відповідь
     8 граней.

Цеглина (складність: 1/10)
Одна цеглина важить 1 кілограм й ще пів цеглини. Скільки важить одна цеглина?
Відповідь
     2 кг.

Рівність (складність: 7/10)
Перед вами вираз 987654321=100. Зробіть його вірним, використовуючи 4 знаки "+" або "-" у його лівій частині.
Відповідь
     98 - 76 + 54 + 3 + 21 = 100

Землекопи (складність: 3/10)
П'ять копачів за 5 годин викопують 5 м канави. Скільки копачів за 100 годин викопають 100 м канави?
Відповідь
     5 копачів.

Ходьба пішки (складність: 4/10)
Якщо людина йде на роботу пішки, а назад їде на транспорті, то в цілому на дорогу витрачає півтори години. Якщо ж в обидва кінці він їде на транспорті, то весь шлях займає в нього 30 хвилин. Скільки часу потрібно людині на дорогу, якщо на роботу й назад вона піде пішки?
Відповідь
     Користуючись транспортом, людина витрачає на шлях туди й назад 30 хвилин. Тому шлях в одну сторону займає 15 хвилин. Виходить, пішки він може добратися до роботи за 1 годину й 30 хвилин - 15 хвилин = 1 година й 15 хвилин. Весь шлях займе вдвічі більше часу - 2 години й 30 хвилин.

За гривню (складність: 8/10)
Дано грошей - ГРИВНЯ.
На ці гроші потрібно купити рівно 100 яєць - гусячих, качиних, курячих.
- гусячі - по 5 коп./шт;
- качині - по 3 коп./шт;
- курячі - 1 коп./десяток.
Купити потрібно 100 яєць і на гривню рівно - без решти.
Відповідь
     Гусячих - 16, качиних - 4; курячих - 80.

Дати (складність: 6/10)
В Америці дату 1 липня 2003 року записують так: 7/1/2003, а в інших країнах: 1/7/2003. Якщо не знати, у якому форматі записане число, то скільки дат у році можна витлумачити невірно?
Відповідь
     Якщо є число 13, можна догадатися що це день, а не місяць. Тобто заплутатися можна в числах до 12, включаючи й 12. Усього можливих комбінацій 12x12=144. Але щомісяця буде мати одну дату яка в кожному разі буде зрозуміла правильно, наприклад 7/7/2003. У підсумку всього можна витлумачити неправильно днів 144-12=132.

Курки (складність: 4/10)
Якщо півтори курки несуть півтора яйця за півтора дня, скільки дві курки знесуть за два дні?
Відповідь
     4 яйця. Основа завдання полягає в складності сприйняття таких «речей» як – пів курки, пів яйця й т.д.

Бур'яни (складність: 2/10)
Хазяїн сидить на березі ставка, що заростає бур'янами. Щодня число бур'янів подвоюється. Він збирається розпочати розчищення, як тільки заросте половина ставка. Через місяць половина ставка виявилася зарослою. Скільки днів у нього залишається на розчищення?
Відповідь
     1 день. Половина ставка вже заросла.

Вік молодшого (складність: 4/10)
Сумарний вік членів сім'ї з 4 чоловік дорівнює 68, а 4 роки назад дорівнював 53. Скільки років молодшому члену сім'ї?
Відповідь
     3 роки.

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤

0

42

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤

Бхаскара II (1114 – 1185) (складність: 4/10)

      Одна третина, одна п'ята й одна шоста квітів лотоса у вінку присвячена богам Шиві, Вішну й Сурьє, одна четверта - Бхавані. Інші 6 квітів призначаються шанованому праведникові. Скільки квітів лотоса сплетено у вінок?
Відповідь
      Нехай х – число квіток лотоса у вінку. За умовами задачі (1/3)x + (1/5)x + (1/6)x + (1/4)x + 6 = x, звідки х= 120. Отже, вінок сплетений з 120 квіток лотоса.

Алкуін (близько 800 р.) (складність: 2/10)

      Король Карл був великим любителем наук і всіляко заохочував їхній розвиток. Бесіди за його круглим столом нерідко переходили в змагання на краще рішення хитромудрих головоломок. Найвідомішим з учасників цих зборів був математик Алкуін, учений чернець із Ірландії. Він написав кілька елементарних підручників по математиці.
      Один раз король й Алкуін відпочивали разом після полювання, і Алкуін у жарт запропонував королю прикинути, за скільки стрибків його гонча наздожене зайця, якщо спочатку їх розділяє відстань 150 футів, заєць із кожним стрибком віддаляється від собаки на 7 футів, а собака біжить швидше зайця й з кожним стрибком наближається до нього на 9 футів. Карл був не тільки вправним мисливцем, але й розумівся на арифметиці. Що відповів король Алкуіну?
Відповідь
      З кожним стрибком гонча зменшує відстань, що відокремлює її від зайця й спочатку складає 150 футів, на 2 фути:
9 - 7 = 2, 150:2 = 75. Гонча наздожене зайця за 75 стрибків.

Сриниваса Рамануджан (1887 – 1920) (складність: 7/10)

Англійський математик Г. Г. Харді одного разу відправився відвідати свого друга й співробітника індійського математика С. Рамануджана в кебі з номером 1729.
- Досить нецікаве число, - висловився у розмові Харді.
- Навпроти! - жваво заперечив Рамануджан. - це дуже цікаве число: 1729 - найменше із чисел, які можна представити у вигляді двох кубів двома різними способами.
Знайдіть обидва розклади числа 1729 у суму двох кубів.
Відповідь
      (1) 1^3 +12^3 = 1 + 1728 = 1729, (2) 9^3 +10^3 = 729 + 1000 = 1729.

Ал-Хорезмі (близько 780 р. – 850 р.) (складність: 2/10)

Розкласти число 10 на 2 доданки, сума квадратів яких дорівнює 58.
Відповідь
      Нехай х – одне з доданків числа 10. Тоді x^2 + (10 - х)^2 = 58, звідки x1 = 7, x2 = 3. Отже, доданки, про які йде мова в задачі Аль-Хорезмі, рівні 7 й 3.

Брахмагупта (близько 600 р.) (складність: 2/10)

Наступна задача запозичена із трактату цього індійського математика. «Якщо число днів зменшити на 1, потім розділити на 6 і додати 3, то вийде 1/5 первісного числа днів».
Наскільки велике число днів?
Відповідь
      Нехай х – число днів. Тоді ((x-1) / 6) + 3 = x / 5. Число днів дорівнює 85.

Задача Ейнштейна (складність: 10/10)

Це завдання Ейнштейна. Умова:
1). Є 5 будинків.
2). У кожному будинку живе по одній людині відмінної від іншої за національністю.
3). Кожен мешканець п'є тільки один певний напій, курить певну марку сигарет і має тварину.
4). Ніхто з п'яти людей не п'є однакового напою, не курить однакових сигарет й не має однакових тварин.
Питання: Чия риба?

Підказки:

    * Англієць живе в червоному будинку.
    * Швед має собаку.
    * Датчанин п'є чай.
    * Зелений будинок стоїть ліворуч від білого.
    * Мешканець зеленого будинку п'є каву.
    * Людина, що курить Pallmall, має птицю.
    * Мешканець середнього будинку п'є молоко.
    * Мешканець із жовтого будинку курить Dunhill.
    * Норвежець живе в першому будинку.
    * Курець Marlboro живе біля того, хто має кішку.
    * Людина, що має коня, живе біля того, хто курить Dunhill.
    * Курець Winfield п'є пиво.
    * Норвежець живе біля блакитного будинку.
    * Німець курить Rothmans.
    * Курець Marlboro живе по сусідству з людиною, що п'є воду.

Відповідь
      Риба Німця.

1

Норвежець

жовтий

Dunhill

кішка

вода

2

Датчанин

блакитний

Marlboro

кінь

чай

3

Англієць

червоний

Pall Mall

птах

молоко

4

Німець

зелений

Rothmans

РИБА

кава

5

Швед

білий

Winfield

собака

пиво

Косарі - задача Л. М. Толстого (складність: 8/10)
Косарі повинні були скосити два луги. З ранку вони почали косити великий луг. По закінченні половини робочого дня косарі розділилися: половина косарів залишилася на великому лузі й до вечора його докосила, а інша почала косити інший луг, удвічі менший першого, але не встигла до кінця дня закінчити роботу. Назавтра один косар працював цілий день, щоб докосити його. Скільки всього було косарів?
Відповідь
      Нехай усього було х косарів, тоді якби їх було 1.5х, вони б встигли перший луг викосити за першу половину дня. Відомо, що 1 косар докошував залишок другого лугу цілий день, отже, 2 упорались б за півдня. Якби ці двоє косили б разом з тією половиною 0.5х , що в минулий день, вони б упоралися за півдня й викосили б другий луг. А якби їх було удвічі більше (тому що другий ставок удвічі менше першого), то вони б змогли викосити й перший ставок за півдня. Отже, можна прирівняти: 15х = 2(0.5х+2). Звідки виводячи х одержуємо: х = 8.

 
¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤

0

43

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤
Лабіринт
Ви потрапили в лабіринт. Довго блукали й, нарешті, знемагаючи, потрапили в кімнату, з якої виводять 2 двері: одна на волю, інша - до неминучої загибелі. У кожних дверей сидить воротар. Один завжди бреше, а інший говорить тільки правду. Ви не знаєте, де які двері й хто є хто. Яке одне питання ви повинні задати, щоб визначити правильні двері?
Відповідь
     Ви повинні підійти до будь-яких дверей і запитати в її воротаря: «Якби я запитав в іншого воротаря, чи ведуть ваші двері на волю, що б він відповів?» Якщо ви одержите відповідь «Так!»- сміло йдіть до інших дверей, якщо «Ні!», то виходьте через ці двері.

Два племені
Припустимо, ви опинилися в такому місці, де живуть тільки два племені - плем'я злих людожерів і плем'я гарних людей. Причому людожери ще й завжди говорять неправду, а їхні сусіди - навпаки, бездоганно чесні люди. Припустимо, що ви перебуваєте на роздоріжжі, де одна дорога веде до одного племені, інша - до іншого. Вам, звичайно, потрібно потрапити до гарних людей. На роздоріжжі стоїть якась людина - ви не знаєте, чесний він або брехун. Що потрібно спитати в нього, щоб вибрати потрібну вам дорогу?
Відповідь
     Запитати в нього: «Звідки ти?». Та йти в зазначеному напрямку.

Загадка про брехунів і чесних
У деякій країні є два міста. В одному з них живуть тільки люди, які завжди говорять правду, в іншому - тільки ті, хто завжди бреше. Всі вони ходять, один до одного в гості, тобто в кожному із цих двох міст можна зустріти як чесну людину, так і брехуна. Припустимо, ви опинилися в одному із цих міст. Як, поставивши одне єдине запитання першому пересічному, визначити, у яке місто ви потрапили - у місто чесних або в місто брехунів?
Відповідь
     «Ви перебуваєте у своєму місті?» - відповідь «так» завжди буде означати, що ви в місті чесних, хто б вам не попався.

У в'язниці
У в'язниці є два електричних стільці. Один з них не підключений до мережі. Ув'язнений має право вибору. Але про те, який підключений, знає тільки кат. Катові можна задати одне будь-яке просте питання. Відомо, що кат в один день бреше, в іншій говорить правду (по черзі). Яке питання задати тому, хто хоче жити?
Відповідь
     Показати на будь-який зі стільців і запитати: «А що б Ви відповіли мені вчора, якщо б я запитав, чи підключений цей стілець до мережі?». Якщо відповідь «Ні» - сідати на зазначений стілець, а якщо «Так» - на іншій.

Визначте правду й неправду
Визначити, які з наступних тверджень є правдивими, а які помилковими.
1. Два твердження в цьому списку помилкові, інші вірні.
2. Три твердження в цьому списку помилкові, інші вірні.
3. Принаймні, одне твердження в цьому списку помилкове.
4. Принаймні, одне твердження в цьому списку вірне.
5. Всі твердження в цьому списку помилкові.
Відповідь
     1, 3, 4 — правдиві твердження; 2, 5 — помилкові твердження. Хід думок: 5-е не може бути правдою, тому що буде суперечити собі, тоді правдиве й 3-е, а оскільки 3-е правдиве, тоді правдиве й 4-е, якщо 2-е правдиве, тоді буде суперечити собі, а значить 2-е - помилкове, 1-е не суперечить собі, а значить правдиве.

Допоможіть в'язневі вибратися на волю
В'язневі надане право — вийти на волю, якщо він упорається з таким завданням: перед ним знову двоє дверей, одна з них веде на волю, інша - дорога до смерті. Тут же сидять два стражники, причому один з них або "брехун", або "правдивий", а другий - "хитрун", тобто людина, що говорить правду й неправду строго по черзі (тобто або на непарні питання відповідає неправдою, а на парні - правдою, або навпаки - на непарні говорить правду, а на парні - бреше). Обоє стражника знають, яка з доріг веде на волю, але в'язневі невідомо, хто зі стражників хитрун. В'язень має право задати два питання одному зі стражників. Як йому визначити дорогу, що веде на волю?
Відповідь
     1) «Ти хитрун?» - відповідь «ні» буде означати, що на друге питання ця людина скаже правду. 2) Показавши на будь-які двері: «Ці двері ведуть на волю?».
¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤


0

44

¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤
9 монет
Є 9 монет. Є одні ваги. Терези звичайні, лабораторні (чашкові). Одна з 9 монет є легшою, ніж всі інші. Як визначити яка монета є легшою? Монети на вагах можна зважити лише 2 рази.
Відповідь
     Розділимо 9 монет по 3 монети в купці. Дві з 3-х купок покладемо на різні сторони терезів. Якщо терези не переважили в одну зі сторін, то виходить, що вага монеток є рівною й отже легка монета залишилася в незваженій 3-їй купці. З 3-мя монетами, що залишилися, вчиняємо так само. Зважуємо дві монети. Якщо їхня вага виявилася рівною, то легкою буде незважена монета.

Винороб
Винороб зазвичай продає своє вино по 3 і по 5 літрів і використовує для цього глечики тільки такого розміру. Один з покупців захотів купити 1 літр. Як винороб відміряв йому 1 літр користуючись власними глечиками?
Відповідь
     Спочатку він наповнив 3-літровий глечик і вилив його вміст в 5-літровий. Потім знову наповнив 3-літровий і долив з нього до повного заповнення 5-літровий глечик. У результаті в нього в глечику залишився 1 літр.

Вино для друзів
Перед вами глечик, що містить 4 л вина. Вам необхідно розділити ці 4 л порівну між двома товаришами, але у вас з посуду є ще тільки два порожніх глечики: один, що вміщає 2,5 л, та інший, що вміщає 1,5 л. Як поділити 4 л вина на двох за допомогою тільки цих трьох посудин?
Відповідь
     З 4-х літрового глечика заповнюємо 2,5 літровий, потім, з 2,5 літрового наповнюємо 1,5 літровий. У результаті, в 4-х літровому - 1,5 літри, в 2,5 літровому - 1 літр та в 1,5 літровому - 1,5 літра. Далі: виливаємо вміст 1,5 літрового глечика в 4-х літровий, а вміст 2,5 літрового глечика в 1,5 літровий глечик. Одержуємо: в 4-х літровому глечику - 3 літри, в 2,5 літровому - 0, а в 1,5 літровому - 1 літр. Тепер з 4-х літрового глечика заповнюємо 2,5 літровий глечик, а потім з 2,5 літрового глечика доповнюємо 1,5 літровий, 0,5 літра. Одержуємо в 2,5 літровому глечику 2 літри, вміст 1,5 літрового глечика виливаємо в 4-х літровий глечик й одержуємо в ньому 2 літри. У підсумку в 4-х літровому глечику та в 2,5 літровому глечику по 2 літри вина.

13 монет
Є 13 монет, з них тільки одна фальшива, причому невідомо, легше вона справжніх або важче. Потрібно знайти цю монету за три зважування. Терези - стандартні для завдань цього типу: дві чашки без гир.
Відповідь
     Відкладемо убік тринадцяту монету, а інші позначимо в такий спосіб: FAKE MIND CLOT. Тепер зважимо одну четвірку проти іншої (літери позначають монети, що входять у кожну четвірку): MA DO - LIKE, ME TO - FIND, FAKE - COIN. Тепер зовсім просто знайти фальшиву монету, якщо вона входить у ці дванадцять монет. Приміром, якщо результати зважування були: ліворуч легше, дорівнює, ліворуч легше, тоді фальшивою може бути тільки монета «A», що легше інших. А що якщо фальшивою виявиться все-таки відкладена нами, тринадцята монета? Все дуже просто: у цьому випадку при всіх трьох зважуваннях ваги будуть збалансовані.

Капелюхи з монетами
На столі лежить десять пронумерованих капелюхів. У кожному капелюсі лежить по десять золотих монет. В одному з капелюхів є фальшиві монети. Справжня монета важить 10 грамів, а підроблена тільки 9. У допомогу надані ваги зі шкалою в грамах. Як визначити в якому з капелюхів знаходяться фальшиві монети, використовуючи ваги тільки для одного зважування? Ваги можуть зважувати не більше 750 грам.
Відповідь
     З першого капелюха беремо одну монету, з другого дві, з третього три й т.д., кладемо всі ці монети на ваги.
Якби всі монети були справжніми, то вага була б: 10*(1+2+3+4+5+6+7+8+9+10). Разом: 550 грам. Але кілька монет є фальшивими, а скільки - легко довідатись. Досить із 550 відняти ту вагу, що ми одержали і ми побачимо «погрішність», рівну кількості фальшивих монет. Кількість монет вкаже на капелюх.

Дивний звичай
У деякій державі був такий звичай: Кожен засуджений на смерть, перед смертю тяг жереб. Він діставав з ящика один з двох папірців. На одному було написано "Смерть", на іншому - "Життя". Якщо він діставав папірець "Смерть" - його страчували, "життя" - відпускали.
В однієї людини, що жила в цій країні, були вороги, які оббрехали його, і домоглися, щоб того стратили. За день до жереба вони пробралися в суд і замінили в ящику папірець із написом "Життя" на папірець із написом "Смерть". У такий спосіб у ящику тепер було 2 папірця, і на обох було написано " Смерть". Людину повинні були стратити в будь-якому випадку.
Але друзі тієї людини довідалися про хитрощі ворогів й попередили його. Вони порадили засудженому розповісти про все суду, щоб суд замінив папірці й був проведений правильний жереб. Але засуджений сказав, що все гаразд. Ранком він підійшов у суді до ящика й витяг звідти один папірець... Зробив щось... і був звільнений! Що він зробив?
Відповідь
      Наприклад: З’їв та вигукнув: «Смачне життя!». Тоді, щоб довідатись, що йому випало, необхідно дістати інший папірець, а на ньому буде написано «смерть» - виходить, він витяг «життя».

Порада мудреця
Одного разу батько сказав своїм синам: «Осідлайте своїх коней, та їдьте з одного міста в інше. Чий кінь прийде до фінішу останнім, той одержить нагороду.» Сини сіли на коней і ледве плетуться. Назустріч мудрець, запитує в чому справа, чому вони так повільно їдуть. Ті розповідають. Він їм сказав усього два слова, й не пройшло хвилини, як вони вже скакали до фінішу щосили. Що він їм сказав?
Відповідь
      «Поміняйтеся кіньми»

Новий порядок
У деякому місті ввели новий порядок. Тепер кожного, хто хотів потрапити в місто, на вході зупиняли стражники й задавали одне й те саме питання: "Навіщо ти хочеш увійти в місто?" Якщо людина у відповідь на це питання казала правду, то її топили в ставку, а якщо неправду - вішали на шибениці. Довгий час ніхто не міг увійти в місто, пройшовши через це випробування. Але знайшовся такий сміливець, що сказав, що він зможе пройти, не будучи втопленим у ставку або повішеним на шибениці. Похвастався й... пройшов! Що ж він сказав варті?
Відповідь
      Відповів: «Що б мене повісили». Якщо він сказав правду, його треба утопити, але тоді виходить, що він збрехав, якщо ж він збрехав, його треба повісити, але якщо його повісити, то виходить, він сказав правду, а, отже, його треба утопити. Тому, незрозуміло, правда це або неправда і його пропустили.

Час
У мене немає кишенькового (наручного) годинника, а тільки настінний, який зупинився. Я пішов до свого знайомого, у якого годинник завжди ідеально показує час, довідався котра година й, довго не затримуючись у нього, повернувся додому. Вдома я швидко все підрахував і поставив стрілки свого годинника у положення, що відповідає вірному часу. Як я це зробив, і який був хід моїх думок, якщо я заздалегідь не знав, скільки часу займе дорога до мого знайомого?
Відповідь
      Завести настінний годинник. Сходивши до друга й повернувшись, по настінному годиннику можна визначити час витрачений на дорогу. Додавши половину цього часу, до того, що довідалися в друга, можна правильно навести годинник.

У підвалі
Є підвал, у якому знаходяться 3 лампочки. Вимикачі від цих лампочок перебувають поза підвалом так, що навіть при відкритих дверях у підвал, не видно чи горять лампочки. Як, увійшовши всього 1 раз у підвал, визначити, який з 3-х вимикачів, якій лампочці відповідає?
Відповідь
      Включити дві будь-які лампочки, почекати якийсь час і виключити одну. Потім, зайшовши в підвал, побачимо одну лампочку, яка буде горіти. Торкнувшись двох інших, визначимо лампочку, що горіла. Вона буде теплою, а та, що не горіла - холодною. Отже, можна зіставити всі вимикачі.

Мудреці й капелюхи
На голову кожного з трьох мудреців надягли капелюх. Відомо, що всього 5 капелюхів: 3 чорних та 2 білих. Мудрець може бачити капелюхи на двох інших мудрецях, але не знає який на ньому. Кожному мудрецеві потрібно здогадатись, який на ньому капелюх і сказати відповідь через 2 хвилини. Їм дозволено говорити вголос здогади про свій капелюх, але нічого про інші. Відомо, що до цього вони спілкувалися й домовилися про хід своїх думок і дій. Як же вони зробили?
Відповідь
      Мудреці домовляються так: якщо один з них бачить два білі капелюхи на двох інших мудрецях, він відразу говорить: «У мене чорний капелюх», два інших відразу розуміють, що в них білі капелюхи; якщо на протязі 1 хвилини ніхто не сказав, що на ньому чорний, а який-небудь мудрець бачить один чорний та інший білий, він говорить: «Напевно, чорний», у свою чергу ще один скаже теж саме, третій бачить тільки чорні капелюхи й тому мовчить, розуміючи, що в нього білий, по закінченні часу вони говорять, те що припустили; якщо ж по закінченні 2 хвилин усі мовчали, то на кожному мудреці чорний капелюх і вони так і говорять: «Чорний».

Тварини (складність: 6/10)
Завдання на пошук закономірності. Знайдіть відповідне число:
Кіт - 3
Пес - 3
Куриця - 6
Порося - 6
Півень - 8
Осел (Віслюк)- ?
Відповідь
      Кіт - 3 - "Мяу"
      Пес - 3 - "Гав"
      Куриця - 6 - "Кококо"
      Порося - 6 - "Хрюхрю"
      Півень - 8 - "Кукарєку"
      Осел (Віслюк)- 2 - "Іа".

3 ферзів та 2 тури (складність: 4/10)
Розмістіть на звичайній шахівниці троє ферзів та дві тури одного кольору таким чином, щоб всі інші поля (клітинки) дошки опинились під боєм.
Відповідь
     Рішень цього завдання досить багато. Наведемо, наприклад, таке:

 
¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤¤¤¤¤¤♥¤¤¤¤¤


0

45

http://www.demyanova.netfirms.com/child … /mukha.htm

Классная сказочка на украинском языке!!!!!  loKadeaMor

0

46

Пушкин А.С.

        СКАЗКА О ЦАРЕ САЛТАНЕ,
О СЫНЕ ЕГО СЛАВНОМ И МОГУЧЕМ БОГАТЫРЕ
КНЯЗЕ ГВИДОНЕ САЛТАНОВИЧЕ
И О ПРЕКРАСНОЙ ЦАРЕВНЕ ЛЕБЕДИ.

   Три девицы под окном

Пряли поздно вечерком.

"Кабы я была царица, -

Говорит одна девица, -

То на весь крещеный мир

Приготовила б я пир".

"Кабы я была царица, -

Говорит ее сестрица, -

То на весь бы мир одна
Наткала я полотна".
"Кабы я была царица, -
Третья молвила сестрица, -
Я б для батюшки-царя
Родила богатыря".

   Только вымолвить успела,

Дверь тихонько заскрыпела,

И в светлицу входит царь,

Стороны той государь.

Во всё время разговора

Он стоял позадь забора;

Речь последней по всему

Полюбилася ему.
"Здравствуй, красная девица, -
Говорит он, - будь царица
И роди богатыря
Мне к исходу сентября.
Вы ж, голубушки-сестрицы,
Выбирайтесь из светлицы,
Поезжайте вслед за мной,
Вслед за мной и за сестрой:
Будь одна из вас ткачиха,
А другая повариха".

   В сени вышел царь-отец.

Все пустились во дворец.

Царь недолго собирался:

В тот же вечер обвенчался.

Царь Салтан за пир честной

Сел с царицей молодой;

А потом честные гости

На кровать слоновой кости
Положили молодых
И оставили одних.
В кухне злится повариха,
Плачет у станка ткачиха,
И завидуют оне
Государевой жене.
А царица молодая,
Дела вдаль не отлагая,
С первой ночи понесла.

   В те-поры война была.
Царь Салтан, с женой простяся,
На добра-коня садяся,
Ей наказывал себя
Поберечь, его любя.
Между тем, как он далёко
Бьется долго и жестоко,
Наступает срок родин;
Сына бог им дал в аршин,
И царица над ребенком
Как орлица над орленком;
Шлет с письмом она гонца,
Чтоб обрадовать отца.
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Извести ее хотят,
Перенять гонца велят;
Сами шлют гонца другого
Вот с чем от слова до слова:
"Родила царица в ночь
Не то сына, не то дочь;
Не мышонка, не лягушку,
А неведому зверюшку".

   Как услышал царь-отец,

Что донес ему гонец,

В гневе начал он чудесить

И гонца хотел повесить;

Но, смягчившись на сей раз,

Дал гонцу такой приказ:

"Ждать царева возвращенья

Для законного решенья".

   Едет с грамотой гонец,
И приехал наконец.
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Обобрать его велят;
Допьяна гонца поят
И в суму его пустую
Суют грамоту другую -
И привез гонец хмельной
В тот же день приказ такой:
"Царь велит своим боярам,
Времени не тратя даром,
И царицу и приплод
Тайно бросить в бездну вод".
Делать нечего: бояре,
Потужив о государе
И царице молодой,
В спальню к ней пришли толпой.
Объявили царску волю -
Ей и сыну злую долю,
Прочитали вслух указ,
И царицу в тот же час
В бочку с сыном посадили,
Засмолили, покатили
И пустили в Окиян -
Так велел-де царь Салтан.

   В синем небе звезды блещут,
В синем море волны хлещут;
Туча по небу идет,
Бочка по морю плывет.
Словно горькая вдовица,
Плачет, бьется в ней царица;
И растет ребенок там
Не по дням, а по часам.
День прошел, царица вопит...
А дитя волну торопит:
"Ты, волна моя, волна!
Ты гульлива и вольна;
Плещешь ты, куда захочешь,
Ты морские камни точишь,
Топишь берег ты земли,
Подымаешь корабли -
Не губи ты нашу душу:
Выплесни ты нас на сушу!"
И послушалась волна:
Тут же на берег она
Бочку вынесла легонько
И отхлынула тихонько.
Мать с младенцем спасена;
Землю чувствует она.
Но из бочки кто их вынет?
Бог не уж то их покинет?
Сын на ножки поднялся,
В дно головкой уперся,
Понатужился немножко:
"Как бы здесь на двор окошко
Нам проделать?" - молвил он,
Вышиб дно и вышел вон.

   Мать и сын теперь на воле;
Видят холм в широком поле,
Море синее кругом,
Дуб зеленый над холмом.
Сын подумал: добрый ужин
Был бы нам однако нужен.
Ломит он у дуба сук
И в тугой сгибает лук,
Со креста снурок шелковый
Натянул на лук дубовый,
Тонку тросточку сломил,
Стрелкой легкой завострил
И пошел на край долины
У моря искать дичины.

   К морю лишь подходит он,

Вот и слышит будто стон...

Видно на море не тихо;

Смотрит - видит дело лихо:

Бьется лебедь средь зыбей,

Коршун носится над ней;

Та бедняжка так и плещет,

Воду вкруг мутит и хлещет...
Тот уж когти распустил,
Клёв кровавый навострил...
Но как раз стрела запела,
В шею коршуна задела -
Коршун в море кровь пролил,
Лук царевич опустил;
Смотрит: коршун в море тонет
И не птичьим криком стонет,
Лебедь около плывет,
Злого коршуна клюет,
Гибель близкую торопит,
Бьет крылом и в море топит -
И царевичу потом
Молвит русским языком:
"Ты, царевич, мой спаситель,
Мой могучий избавитель,
Не тужи, что за меня
Есть не будешь ты три дня,
Что стрела пропала в море;
Это горе - всё не горе.
Отплачу тебе добром,
Сослужу тебе потом:
Ты не лебедь ведь избавил,
Девицу в живых оставил;
Ты не коршуна убил,
Чародея подстрелил.
Ввек тебя я не забуду:
Ты найдешь меня повсюду
А теперь ты воротись,
Не горюй и спать ложись".

   Улетела лебедь-птица,

А царевич и царица,

Целый день проведши так,

Лечь решились на тощак. -

Вот открыл царевич очи;

Отрясая грезы ночи

И дивясь, перед собой

Видит город он большой,

Стены с частыми зубцами,
И за белыми стенами
Блещут маковки церквей
И святых монастырей. -
Он скорей царицу будит;
Та как ахнет!... "То ли будет? -
Говорит он, - вижу я:
Лебедь тешится моя".
Мать и сын идут ко граду.
Лишь ступили за ограду,
Оглушительный трезвон
Поднялся со всех сторон:
К ним народ навстречу валит,
Хор церковный бога хвалит;
В колымагах золотых
Пышный двор встречает их;
Все их громко величают
И царевича венчают
Княжей шапкой, и главой
Возглашают над собой -
И среди своей столицы,
С разрешения царицы,
В тот же день стал княжить он
И нарекся: князь Гвидон.

   Ветер на море гуляет
И кораблик подгоняет;
Он бежит себе в волнах
На раздутых парусах.
Корабельщики дивятся,
На кораблике толпятся,
На знакомом острову
Чудо видят наяву:
Город новый златоглавый,
Пристань с крепкою заставой -
Пушки с пристани палят,
Кораблю пристать велят.
Пристают к заставе гости;
Князь Гвидон зовет их в гости,
Их он кормит и поит
И ответ держать велит:
"Чем вы, гости, торг ведете
И куда теперь плывете?"
Корабельщики в ответ;
"Мы объехали весь свет,
Торговали соболями,
Чернобурыми лисами;
А теперь нам вышел срок,
Едем прямо на восток,
Мимо острова Буяна,
В царство славного Салтана..."
Князь им вымолвил тогда:
"Добрый путь вам, господа,
По морю по окияну
К славному царю Салтану;
От меня ему поклон".
Гости в путь, а князь Гвидон
С берега душой печальной
Провожает бег их дальный;
Глядь - поверх текучих вод
Лебедь белая плывет.
"Здравствуй, князь ты мой прекрасный!
Что ты тих, как день ненастный?
Опечалился чему?" -
Говорит она ему.
Князь печально отвечает:
"Грусть-тоска меня съедает,
Одолела молодца:
Видеть я б хотел отца".
Лебедь князю: "Вот в чем горе!
Ну, послушай: хочешь в море
Полететь за кораблем?
Будь же, князь, ты комаром".
И крылами замахала,
Воду с шумом расплескала
И обрызгала его
С головы до ног - всего.
Тут он в точку уменьшился,
Комаром оборотился,
Полетел и запищал,
Судно на море догнал,
Потихоньку опустился
На корабль - и в щель забился.
Ветер весело шумит,
Судно весело бежит
Мимо острова Буяна,
К царству славного Салтана,
И желанная страна
Вот уж издали видна.-
Вот на берег вышли гости;
Царь Салтан зовет их в гости;
И за ними во дворец
Полетел наш удалец.
Видит: весь сияя в злате,
Царь Салтан сидит в палате
На престоле и в венце
С грустной думой на лице;
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Около царя сидят
И в глаза ему глядят.
Царь Салтан гостей сажает
За свой стол и вопрошает:
"Ой вы, гости-господа,
Долго ль ездили? куда?
Ладно ль за морем, иль худо?
И какое в свете чудо?"
Корабельщики в ответ:
"Мы объехали весь свет;
За морем житье нехудо,
В свете ж вот какое чудо:
В море остров был крутой,
Не привальный, не жилой;
Он лежал пустой равниной;
Рос на нем дубок единый;
А теперь стоит на нем
Новый город со дворцом,
С златоглавыми церквами,
С теремами и садами,
А сидит в нем князь Гвидон;
Он прислал тебе поклон".
Царь Салтан дивится чуду;
Молвит он: "Коль жив я буду,
Чудный остров навещу,
У Гвидона погощу".
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Не хотят его пустить
Чудный остров навестить.
"Уж диковинка, ну право, -
Подмигнув другим лукаво,
Повариха говорит: -
Город у моря стоит!
Знайте, вот что не безделка:
Ель в лесу, под елью белка,
Белка песенки поет
И орешки всё грызет,
А орешки не простые,
Всё скорлупки золотые,
Ядра - чистый изумруд;
Вот что чудом-то зовут".
Чуду царь Салтан дивится,
А комар-то злится, злится -
И впился комар как раз
Тетке прямо в правый глаз.
Повариха побледнела,
Обмерла и окривела.
Слуги, сватья и сестра
С криком ловят комара
"Распроклятая ты мошка!
Мы тебя!..." А он в окошко,
Да спокойно в свой удел
Через море полетел.

   Снова князь у моря ходит,
С синя моря глаз не сводит;
Глядь - поверх текучих вод
Лебедь белая плывет.
"Здравствуй, князь ты мой прекрасный!
Что ж ты тих, как день ненастный?
Опечалился чему?" -
Говорит она ему.
Князь Гвидон ей отвечает:
"Грусть-тоска меня съедает;
Чудо чудное завесть
Мне б хотелось. Где-то есть
Ель в лесу, под елью белка;
Диво, право, не безделка -
Белка песенки поет,
Да орешки всё грызет,
А орешки не простые,
Всё скорлупки золотые,
Ядра - чистый изумруд;
Но, быть может, люди врут".
Князю лебедь отвечает:
"Свет о белке правду бает;
Это чудо знаю я;
Полно, князь, душа моя,
Не печалься; рада службу
Оказать тебе я в дружбу".
С ободренною душой
Князь пошел себе домой;
Лишь ступил на двор широкой -
Что ж? под елкою высокой,
Видит, белочка при всех
Золотой грызет орех,
Изумрудец вынимает,
А скорлупку собирает,
Кучки равные кладет,
И с присвисточкой поет
При честном при всем народе:
Во саду ли, в огороде.
Изумился князь Гвидон.
"Ну, спасибо, - молвил он: -
Ай да лебедь - дай ей боже,
Что и мне, веселье то же".
Князь для белочки потом
Выстроил хрустальный дом,
Караул к нему приставил
И притом дьяка заставил
Строгий счет орехам весть.
Князю прибыль, белке честь.

   Ветер по морю гуляет

И кораблик подгоняет;

Он бежит себе в волнах

На поднятых парусах

Мимо острова крутого,

Мимо города большого;

Пушки с пристани палят,

Кораблю пристать велят.

Пристают к заставе гости;
Князь Гвидон зовет их в гости,
Их и кормит и поит
И ответ держать велит:
"Чем вы, гости, торг ведете
И куда теперь плывете?"
Корабельщики в ответ:
"Мы объехали весь свет
Торговали мы конями,
Всё донскими жеребцами,
А теперь нам вышел срок -
И лежит нам путь далек:
Мимо острова Буяна,
В царство славного Салтана..."
Говорит им князь тогда:
"Добрый путь вам, господа,
По морю по окияну
К славному царю Салтану;
Да скажите: князь Гвидон
Шлет царю-де свой поклон".

   Гости князю поклонились,

Вышли вон и в путь пустились.

К морю князь - а лебедь там

Уж гуляет по волнам.

Молит князь: душа-де просит,

Так и тянет и уносит...

Вот опять она его

Вмиг обрызгала всего:
В муху князь оборотился,
Полетел и опустился
Между моря и небес
На корабль - и в щель залез.

   Ветер весело шумит,

Судно весело бежит

Мимо острова Буяна,

В царство славного Салтана -

И желанная страна

Вот уж издали видна;

Вот на берег вышли гости;

Царь Салтан зовет их в гости,

И за ними во дворец
Полетел наш удалец.
Видит: весь сияя в злате,
Царь Салтан сидит в палате
На престоле и в венце,
С грустной думой на лице.
А ткачиха с Бабарихой
Да с кривою поварихой
Около царя сидят,
Злыми жабами глядят.
Царь Салтан гостей сажает
За свой стол и вопрошает:
"Ой вы, гости-господа,
Долго ль ездили? куда?
Ладно ль за морем, иль худо,
И какое в свете чудо?"
Корабельщики в ответ:
"Мы объехали весь свет;
За морем житье нехудо;
В свете ж вот какое чудо:
Остров на море лежит,
Град на острове стоит.
С златоглавыми церквами,
С теремами да садами;
Ель растет перед дворцом,
А под ней хрустальный дом;
Белка там живет ручная,
Да затейница какая!
Белка песенки поет,
Да орешки всё грызет,
А орешки не простые,
Всё скорлупки золотые,
Ядра - чистый изумруд;
Слуги белку стерегут,
Служат ей прислугой разной -
И приставлен дьяк приказный
Строгий счет орехам весть;
Отдает ей войско честь;
Из скорлупок льют монету,
Да пускают в ход по свету;
Девки сыплют изумруд
В кладовые, да подспуд;
Все в том острове богаты,
Изоб нет, везде палаты;
А сидит в нем князь Гвидон;
Он прислал тебе поклон".
Царь Салтан дивится чуду.
"Если только жив я буду,
Чудный остров навещу,
У Гвидона погощу".
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Не хотят его пустить
Чудный остров навестить.
Усмехнувшись исподтиха,
Говорит царю ткачиха:
"Что тут дивного? ну, вот!
Белка камушки грызет,
Мечет золото и в груды
Загребает изумруды;
Этим нас не удивишь,
Правду ль, нет ли говоришь.
В свете есть иное диво:
Море вздуется бурливо,
Закипит, подымет вой,
Хлынет на берег пустой,
Разольется в шумном беге,
И очутятся на бреге,
В чешуе, как жар горя,
Тридцать три богатыря,
Все красавцы удалые,
Великаны молодые,
Все равны, как на подбор,
С ними дядька Черномор,
Это диво, так уж диво,
Можно молвить справедливо!"
Гости умные молчат,
Спорить с нею не хотят.
Диву царь Салтан дивится,
А Гвидон-то злится, злится....
Зажужжал он и как раз
Тетке сел на левый глаз,
И ткачиха побледнела:
"Ай!" и тут же окривела;
Все кричат: "Лови, лови,
Да дави ее, дави....
Вот ужо! постой немножко,
Погоди...." А князь в окошко,
Да спокойно в свой удел
Через море прилетел.

   Князь у синя моря ходит,
С синя моря глаз не сводит;
Глядь - поверх текучих вод
Лебедь белая плывет.
"Здравствуй, князь ты мой прекрасный!
Что ты тих, как день ненастный!
Опечалился чему?" -
Говорит она ему.
Князь Гвидон ей отвечает:
"Грусть-тоска меня съедает -
Диво б дивное хотел
Перенесть я в мой удел".
- "А какое ж это диво?"
- "Где-то вздуется бурливо
Окиян, подымет вой,
Хлынет на берег пустой,
Расплеснется в шумном беге,
И очутятся на бреге,
В чешуе, как жар горя,
Тридцать три богатыря,
Все красавцы молодые,
Великаны удалые,
Все равны, как на подбор,
С ними дядька Черномор".
Князю лебедь отвечает:
"Вот что, князь, тебя смущает?
Не тужи, душа моя,
Это чудо знаю я.
Эти витязи морские
Мне ведь братья все родные.
Не печалься же, ступай,
В гости братцев поджидай".

   Князь пошел, забывши горе,

Сел на башню, и на море

Стал глядеть он; море вдруг

Всколыхалося вокруг,

Расплескалось в шумном беге

И оставило на бреге

Тридцать три богатыря;

В чешуе, как жар горя,
Идут витязи четами,
И блистая сединами
Дядька впереди идeт
И ко граду их ведет.
С башни князь Гвидон сбегает,
Дорогих гостей встречает;
Второпях народ бежит;
Дядька князю говорит:
"Лебедь нас к тебе послала
И наказом наказала
Славный город твой хранить
И дозором обходить.
Мы отныне ежеденно
Вместе будем непременно
У высоких стен твоих
Выходить из вод морских,
Так увидимся мы вскоре,
А теперь пора нам в море;
Тяжек воздух нам земли".
Все потом домой ушли.

   Ветер по морю гуляет

И кораблик подгоняет;

Он бежит себе в волнах

На поднятых парусах

Мимо острова крутого,

Мимо города большого;

Пушки с пристани палят

Кораблю пристать велят.

Пристают к заставе гости.
Князь Гвидон зовет их в гости,
Их и кормит и поит
И ответ держать велит:
"Чем вы, гости, торг ведете?
И куда теперь плывете?"
Корабельщики в ответ:
"Мы объехали весь свет;
Торговали мы булатом,
Чистым серебром и златом,
И теперь нам вышел срок;
А лежит нам путь далек,
Мимо острова Буяна
В царство славного Салтана".
Говорит им князь тогда:
"Добрый путь вам, господа,
По морю по окияну
К славному царю Салтану.
Да скажите ж: князь Гвидон
Шлет-де свой царю поклон".

   Гости князю поклонились.

Вышли вон и в путь пустились.

К морю князь, а лебедь там

Уж гуляет по волнам.

Князь опять: душа-де просит...

Так и тянет и уносит...

И опять она его

Вмиг обрызгала всего.
Тут он очень уменьшился,
Шмелем князь оборотился,
Полетел и зажужжал;
Судно на море догнал,
Потихоньку опустился
На корму - и в щель забился.

   Ветер весело шумит,
Судно весело бежит
Мимо острова Буяна,
В царство славного Салтана,
И желанная страна
Вот уж издали видна.
Вот на берег вышли гости.
Царь Салтан зовет их в гости,
И за ними во дворец
Полетел наш удалец.
Видит, весь сияя в злате,
Царь Салтан сидит в палате
На престоле и в венце,
С грустной думой на лице.
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Около царя сидят -
Четырьмя все три глядят.
Царь Салтан гостей сажает
За свой стол и вопрошает:
"Ой вы, гости-господа,
Долго ль ездили? куда?
Ладно ль за морем иль худо?
И какое в свете чудо?"
Корабельщики в ответ:
"Мы объехали весь свет;
За морем житье нехудо;
В свете ж вот какое чудо:
Остров на море лежит,
Град на острове стоит,
Каждый день идет там диво:
Море вздуется бурливо,
Закипит, подымет вой,
Хлынет на берег пустой,
Расплеснётся в скором беге -
И останутся на бреге
Тридцать три богатыря,
В чешуе златой горя,
Все красавцы молодые,
Великаны удалые,
Все равны, как на подбор;
Старый дядька Черномор
С ними из моря выходит
И попарно их выводит,
Чтобы остров тот хранить
И дозором обходить -
И той стражи нет надежней,
Ни храбрее, ни прилежней.
А сидит там князь Гвидон;
Он прислал тебе поклон".
Царь Салтан дивится чуду.
"Коли жив я только буду,
Чудный остров навещу
И у князя погощу".
Повариха и ткачиха
Ни гугу - но Бабариха
Усмехнувшись говорит:
"Кто нас этим удивит?
Люди из моря выходят
И себе дозором бродят!
Правду ль бают или лгут,
Дива я не вижу тут.
В свете есть такие ль дива?
Вот идет молва правдива:
За морем царевна есть,
Что не можно глаз отвесть;
Днем свет божий затмевает,
Ночью землю освещает,
Месяц под косой блестит,
А во лбу звезда горит.
А сама-то величава,
Выплывает, будто пава;
А как речь-то говорит,
Словно реченька журчит.
Молвить можно справедливо,
Это диво, так уж диво".
Гости умные молчат:
Спорить с бабой не хотят.
Чуду царь Салтан дивится -
А царевич хоть и злится,
Но жалеет он очей
Старой бабушки своей;
Он над ней жужжит, кружится -
Прямо на нос к ней садится
Нос ужалил богатырь;
На носу вскочил волдырь.
И опять пошла тревога:
"Помогите, ради бога!
Караул! лови, лови,
Да дави его, дави....
Вот ужо! пожди немножко,
Погоди!..." А шмель в око
Да спокойно в свой удел
Через море полетел.

   Князь у синя моря ходит,
С синя моря глаз не сводит;
Глядь - поверх текучих вод
Лебедь белая плывет.
"Здравствуй, князь ты мой прекрасный!
Что ж ты тих, как день ненастный?
Опечалился чему?" -
Говорит она ему.
Князь Гвидон ей отвечает:
"Грусть-тоска меня съедает;
Люди женятся; гляжу,
Неженат лишь я хожу".
- "А кого же на примете
Ты имеешь?" - "Да на свете,
Говорят, царевна есть,
Что не можно глаз отвесть.
Днем свет божий затмевает,
Ночью землю освещает -
Месяц под косой блестит,
А во лбу звезда горит.
А сама-то величава,
Выступает, будто пава;
Сладку речь-то говорит,
Будто реченька журчит.
Только, полно, правда ль это?"
Князь со страхом ждет ответа.
Лебедь белая молчит
И подумав говорит;
"Да! такая есть девица.
Но жена не рукавица:
С белой ручки не стряхнешь,
Да за пояс не заткнешь.
Услужу тебе советом -
Слушай: обо всем об этом
Пораздумай ты путем,
Не раскаяться б потом".
Князь пред нею стал божиться,
Что пора ему жениться,
Что об этом обо всем
Передумал он путем;
Что готов душою страстной
За царевною прекрасной
Он пешком итти отсель.
Хоть за тридевять земель.
Лебедь тут, вздохнув глубоко,
Молвила: "Зачем далёко?
Знай, близка судьба твоя,
Ведь царевна эта - я".
Тут она, взмахнув крылами,
Полетела над волнами
И на берег с высоты
Опустилася в кусты,
Встрепенулась, отряхнулась
И царевной обернулась:
Месяц под косой блестит,
А во лбу звезда горит;
А сама-то величава,
Выступает, будто пава;
А как речь-то говорит,
Словно реченька журчит.
Князь царевну обнимает,
К белой груди прижимает
И ведет ее скорей
К милой матушке своей.
Князь ей в ноги, умоляя:
"Государыня-родная!
Выбрал я жену себе,
Дочь послушную тебе.
Просим оба разрешенья,
Твоего благословенья:
Ты детей благослови
Жить в совете и любви".
Над главою их покорной
Мать с иконой чудотворной
Слезы льет и говорит:
"Бог вас, дети, наградит".
Князь не долго собирался,
На царевне обвенчался;
Стали жить да поживать,
Да приплода поджидать.

   Ветер по морю гуляет

И кораблик подгоняет;

Он бежит себе в волнах

На раздутых парусах

Мимо острова крутого,

Мимо города большого;

Пушки с пристани палят,

Кораблю пристать велят.

Пристают к заставе гости.
Князь Гвидон зовет их в гости,
Он их кормит и поит
И ответ держать велит:
"Чем вы, гости, торг ведете
И куда теперь плывете?"
Корабельщики в ответ:
"Мы объехали весь свет,
Торговали мы не даром
Неуказанным товаром;
А лежит нам путь далек:
Восвояси на восток,
Мимо острова Буяна,
В царство славного Салтана".
Князь им вымолвил тогда:
"Добрый путь вам, господа,
По морю по окияну
К славному царю Салтану;
Да напомните ему,
Государю своему:
К нам он в гости обещался,
А доселе не собрался -
Шлю ему я свой поклон".
Гости в путь, а князь Гвидон
Дома на сей раз остался
И с женою не расстался.

   Ветер весело шумит,

Судно весело бежит

Мимо острова Буяна,

К царству славного Салтана,

И знакомая страна

Вот уж издали видна.

Вот на берег вышли гости.

Царь Салтан зовет их в гости.

Гости видят: во дворце
Царь сидит в своем венце,
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Около царя сидят,
Четырьмя все три глядят.
Царь Салтан гостей сажает
За свой стол и вопрошает:
"Ой вы, гости-господа,
Долго ль ездили? куда?
Ладно ль за морем, иль худо?
И какое в свете чудо?"
Корабельщики в ответ:
"Мы объехали весь свет;
За морем житье нехудо,
В свете ж вот какое чудо:
Остров на море лежит,
Град на острове стоит,
С златоглавыми церквами,
С теремами и садами;
Ель растет перед дворцом,
А под ней хрустальный дом;
Белка в нем живет ручная,
Да чудесница какая!
Белка песенки поет,
Да орешки всё грызет;
А орешки не простые,
Скорлупы-то золотые,
Ядра - чистый изумруд
Белку холят, берегут.
Там еще другое диво:
Море вздуется бурливо:
Закипит, подымет вой,
Хлынет на берег пустой,
Расплеснется в скором беге,
И очутятся на бреге,
В чешуе, как жар горя,
Тридцать три богатыря,
Все красавцы удалые,
Великаны молодые,
Все равны, как на подбор -
С ними дядька Черномор.
И той стражи нет надежней,
Ни храбрее, ни прилежней.
А у князя женка есть,
Что не можно глаз отвесть:
Днем свет божий затмевает,
Ночью землю освещает;
Месяц под косой блестит,
А во лбу звезда горит.
Князь Гвидон тот город правит,
Всяк его усердно славит;
Он прислал тебе поклон,
Да тебе пеняет он:
К нам-де в гости обещался
А доселе не собрался".

   Тут уж царь не утерпел,
Снарядить он флот велел.
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Не хотят царя пустить
Чудный остров навестить.
Но Салтан им не внимает
И как раз их унимает:
"Что я? царь или дитя? -
Говорит он не шутя: -
Нынче ж еду!" - Тут он топнул,
Вышел вон и дверью хлопнул.

   Под окном Гвидон сидит,
Молча на море глядит:
Не шумит оно, не хлещет,
Лишь едва, едва трепещет,
И в лазоревой дали
Показались корабли:
По равнинам окияна
Едет флот царя Салтана.
Князь Гвидон тогда вскочил,
Громогласно возопил:
"Матушка моя родная!
Ты, княгиня молодая!
Посмотрите вы туда:
Едет батюшка сюда".
Флот уж к острову подходит.
Князь Гвидон трубу наводит:
Царь на палубе стоит
И в трубу на них глядит;
С ним ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой;
Удивляются оне
Незнакомой стороне.
Разом пушки запалили;
В колокольнях зазвонили;
К морю сам идет Гвидон;
Там царя встречает он
С поварихой и ткачихой,
С сватьей бабой Бабарихой;
В город он повел царя,
Ничего не говоря.

   Все теперь идут в палаты;
У ворот блистают латы,
И стоят в глазах царя
Тридцать три богатыря,
Все красавцы молодые,
Великаны удалые,
Все равны, как на подбор,
С ними дядька Черномор.
Царь ступил на двор широкой:
Там под елкою высокой
Белка песенку поет,
Золотой орех грызет,
Изумрудец вынимает
И в мешечек опускает;
И засеян двор большой
Золотою скорлупой.
Гости дале - торопливо
Смотрят - что ж? княгиня-диво:
Под косой луна блестит,
А во лбу звезда горит;
А сама-то величава,
Выступает, будто пава,
И свекровь свою ведет.
Царь глядит - и узнает...
В нем взыграло ретивое!
"Что я вижу? что такое?
Как!" - и дух в нем занялся...
Царь слезами залился,
Обнимает он царицу
И сынка и молодицу,
И садятся все за стол;
И веселый пир пошел.
А ткачиха с поварихой,
С сватьей бабой Бабарихой,
Разбежались по углам;
Их нашли насилу там.
Тут во всем они признались,
Повинились, разрыдались;
Царь для радости такой
Отпустил всех трех домой.
День прошел - царя Салтана
Уложили спать вполпьяна.
Я там был; мед, пиво пил -
И усы лишь обмочил.

0

47

Попробуй отгадай :)   загадки

Зимой скрываюсь,
Весной появляюсь,
Летом веселюсь,
Осенью спать ложусь.

река

Жевать не жую,
А всё пожираю.
Всю жизнь только ем,
А с голоду помираю.

огонь

Всем, кто прийдёт
И всем, кто уйдёт-
Она ручку подаёт.

дверь

Рассыпались к ночи
Зерно: глянули поутру-
нет ничего.

звёзды на небе

Не колода и не пень,
А лежит целый день
Не жнёт и не косит,
А обедать прости.

Лентяй

Кто говорит на всех языках?

эхо

Висит на стене
и в тоже время падает

барометр

С какой птицы нужно
Ощипать перья, чтобы
получить сразу утро,
день, вечер и ночь?

с утки-сутки

У семерых братьев
по одной сестрице
Много ли всех?

8

Шли дорогой сын с
отцом, да дед с внуком
Много ли всех?

3

Когда лошадей покупают
какие они бывают?

мокрые

Как не мпшет крыльями-
небось не полетит

мельница

Какая водица для
грамотного годиться?

чернила

Когда я есть- меня никто не слышит,
но стоит кому-нибудь произнести
хотя бы один звук, я немедленно
и з ч е з а ю.

Тишина

0

48

Сказка про то, как Дед Мороз новый год отменил

Каждый человек, будь то ребенок или взрослый, всегда ждет наступления нового года. Этот праздник любят все. И, конечно, никто никогда не смог бы себе представить, что новый год не наступит, что не придет Дед Мороз с подарками и елкой. Так думали и жители одного небольшого города.

Город этот был небольшим, но очень красивым. Вокруг него росли прекрасные леса из елей и сосен, совсем рядом протекала чистая речка, а небо над городом было таким голубым, что казалось совсем прозрачным. Дети в городе росли красивыми и здоровыми и, конечно, Дед Мороз всегда приходил к ним под новый год с большим мешком подарков. Ведь он очень любит хороших детей. Вот и в тот год он появился накануне праздника, но как-то сразу не узнал город. Все вроде было как прежде, вот только небо стало не таким чистым и прозрачным. Но до наступления нового года оставалось совсем немного времени, а дел у Мороза было очень много, и он не обратил на это большого внимания.

Надо раздать подарки детям, пройтись по детским садам и школам, но сначала надо было принести детям красивую елку. Дед Мороз отправился в лес. Помните, около города рос замечательный лес и найти там елку, чтобы она радовала и детей и взрослых, было совсем не трудно. Один раз в год Дед Мороз выбирал большую ель, которая уже совсем выросла и состарилась, и отправлял ее на праздник к детям, на главную городскую площадь. Вот и в этом году он пришел в лес.… Но не нашел его. Нет, деревья там были, но больные и засохшие. Дед Мороз шел в лес все дальше и дальше, но ничего не менялось. И сосны и ели стояли совершенно сухие или были такие больные, что вызывали только жалость, а никак не праздничную радость.

Увидев Деда Мороза, из-за кустов, пней и сугробов стали выходить белки, зайцы, лисы и другие лесные жители. Слетелись с верхушек засохших деревьев птицы. На всех страшно было смотреть. Все они исхудали, шерсть на зверюшках была взъерошенная, тусклая, перья на птицах топорщились в разные стороны, они совершенно не грели и птицы жались друг к другу, чтобы хоть как-то согреться. Такие же замерзшие были и зайцы и белки. Лисы совершенно не имели сил, чтобы ловить зайцев, да что зайцев, даже мышей. Поэтому все звери вышли к Деду Морозу вместе. Они не боялись друг друга, ведь на них, на всех пришла одна беда. Вскоре из глубины умирающего леса показались лоси и кабаны. Они с трудом передвигали ноги. Зеленых хвойных веток не было, кора на деревьях тоже была сухая, и голод совсем замучил зверье.

Дед Мороз не верил своим глазам. Он забыл, зачем пришел в лес, и от удивления сел на свой мешок, не понимая, что произошло. Мороз после небольшой паузы стал спрашивать у зверей про случившиеся перемены. Вот тогда вперед вышел самый большой лось. Он был еще самым сильным, но и его силы начали оставлять. Бока ввалились, шерсть висела клочьями, а рога тянули голову вниз. Он прислонился к сухой сосне, чтобы легче было стоять, и стал говорить. Про то, как люди в городе решили, что важнее много денег, чем чистый воздух и зеленый лес. Про то, как сначала они нашли в лесу нефть и газ, потом привезли в лес трактора и другие машины, как через лес стали прокладывать дороги, как стали ставить буровые вышки, как потянули километры железных труб.

Люди в городе стали богатеть. Вот только дети перестали ходить на прогулки за город, потому что лес стал умирать. Дети перестали приходить и кормить с рук белок и птиц, потому что белки и птицы пытались спрятаться глубже в лес, но люди заходили все дальше и дальше. Небо над городом стало темнеть, люди стали чаще болеть и, конечно, больше всех стали страдать от этого дети.

Рассказ продолжили лисы. Они часто приходили на берег реки, но однажды река стала черной. Одна из труб, по которой перекачивали нефть, лопнула, и вода покрылась черной нефтяной пленкой. Черными стали утки и чайки, стала умирать рыба. А ведь воду из реки пили и люди в городе. Вот только очистных сооружений в городе не было. Ведь раньше люди не загрязняли реку, и очистные сооружения были не нужны, а когда они стали думать о деньгах за нефть, тратить их на строительство сооружений не хотелось.

Затем защебетали птицы. Они говорили о том, что им негде больше вить гнезда, нечем кормить птенцов. Многие из них раньше на зиму переселялись в город, поближе к людям, но теперь в городе совершенно грязный воздух, и птицам нечем дышать.

Дед Мороз долго слушал их. Он не верил, что дети могли променять такой замечательный и красивый лес на компьютеры, которые купили им родители, на мотоциклы и телевизоры. А ведь они променяли не только лес, они променяли на все это сказку, ту сказку, которую дарил им каждый год вместе с елкой Дед Мороз. Значит, они больше не ждут его с подарками? Конечно, теперь все, что они захотят, им купят родители. Ведь они теперь продают нефть и у них много денег. А как быть всем лесным жителям? Ведь к ним Дед Мороз тоже спешил каждый новый год.

Вот тогда Дед Мороз поднял свой посох. Никто не понял, что произошло. Но лес опять стал зеленым. Опять зашумели сосны и ели, опять небо стало чистым и прозрачным. Звери и птицы от радости зашумели и стали благодарить Деда Мороза. А он уже шел туда, где ревели двигатели машин, насосы качали нефть, а люди подсчитывали будущий доход. Мороз взмахнул посохом и все: насосы, машины, буровые вышки на глазах стали покрываться льдом. Люди стали разбегаться, не понимая, что происходит. Они даже не удивлялись, что лес, который они погубили, вновь ожил. Но они не могли убежать в лес. Дед Мороз сделал лес волшебным. Войти в него могли только те люди, которые не сделали лесу ничего плохого. А таких в городе почти не осталось.

Вот теперь Дед Мороз пошел в город, но без елки. Он решил, что до тех пор, пока люди не исправятся, нового года у них не будет. И в лес за елкой они сходить не смогут, а их вышки и машины не оттают до тех пор, пока люди не станут беречь лес и всех, кто в нем живет. Так и стоял город, покрытый снегом и льдом много лет. В лесу зима сменялась весной, весна летом. Дед Мороз приходил каждый год в конце декабря, но город обходил стороной. Люди долго не могли понять, в чем дело, пока дети не вспомнили про Деда Мороза и не стали писать ему письма. А потом дети выросли и решили вернуть в город сказку. Может быть, это у них уже получилось, и теперь уже их дети гуляют по зеленому лесу и дышат чистым прозрачным воздухом? И может быть, Дед Мороз опять стал приносить им елку? Как вы думаете?

0

49

Город Ямбург, старый город

Я тянусь к тебе душой

Вдалеке ищу я повод

Вновь увидеться с тобой

Вновь увидеть церковь, мост,

Парк, фонтаны, берег Луги!

Ты уютен, светел, прост

Самый лучший ты в округе!

***

Тарасова Валерия 8в

0


Вы здесь » AmorDelCelKatia » Интересное и поучительное » ¤Истории, загадки, рассказы и сказки¤